Парінової І.К., Маляренка А.В., Ступак О.В., розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Овідіопольської селищної ради Овідіопольського району Одеської області, ОСОБА_5 про визнання права власності на спадщину, за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення апеляційного суду Одеської області від 08 грудня 2015 року,

У травні 2014 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до Овідіопольської селищної ради Овідіопольського району Одеської області, ОСОБА_5 про визнання права власності на спадщину, обґрунтовуючи вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її бабуся ОСОБА_6, після смерті якої відкрилася спадщина на земельну ділянку НОМЕР_1, площею 4,7180 га, розташованої у масиві НОМЕР_2 території Овідіопольської селищної ради Овідіопольського району Одеської області. Як спадкоємець за правом представлення, оскільки її мати - ОСОБА_7, померла ІНФОРМАЦІЯ_2, була донькою ОСОБА_6, 04 вересня 2012 року вона звернулася до нотаріальної контори у порядку ст. 1266 ЦК України із заявою про фактичне прийняття спадщини та про видачу їй свідоцтва про право на спадщину за законом на нерухоме майно. 06 вересня 2013 року вона отримала письмову відмову з підстав відсутності у неї правовстановлюючих документів на вказану земельну ділянку. Посилаючись на вказане, позивач просила визнати за нею право власності на зазначену вище земельну ділянку в порядку спадкування за правом представлення після смерті ОСОБА_6

Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 20 жовтня 2014 року позов задоволено. Визнано за ОСОБА_4 право власності на земельну ділянку НОМЕР_1, площею 4,7180 га, масиву НОМЕР_2 на території Овідіопольської селищної ради Овідіопольського району Одеської області, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 08 грудня 2015 року рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 20 жовтня 2014 року скасовано й ухвалено нове рішення про часткове задоволення позовних вимог. Визнано за ОСОБА_4 в порядку спадкування за законом право власності на 1/2 частини земельної ділянки НОМЕР_1, площею 4,7180 га, розташованої у масиві НОМЕР_2 Овідіопольської селищної ради Овідіопольського району Одеської області, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Визнано за ОСОБА_5 в порядку спадкування за законом право власності на 1/2 частини земельної ділянки НОМЕР_1, площею 4,7180 га, розташованої у масиві НОМЕР_2 Овідіопольської селищної ради Овідіопольського району Одеської області, призначену для введення товарного сільськогосподарського виробництва.

У касаційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції й ухвалити нове рішення про задоволення її вимог у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на таке.

Судами встановлено, що ОСОБА_6 та ОСОБА_8 перебували у зареєстрованому шлюбі та проживали разом за адресою: АДРЕСА_1. 3азначений будинок придбано подружжям у період шлюбу 19 травня 1992 року та оформлений на ім'я ОСОБА_9

Крім вказаного спільного сумісного майна подружжя, ОСОБА_6 на праві особистої приватної власності належала земельна ділянка НОМЕР_1, площею 4,7180 га масиву НОМЕР_2 на території Овідіопольської селищної ради Овідіопольського району Одеської області, а ОСОБА_8 - земельна ділянка НОМЕР_3, площею 4,8455 га, масиву НОМЕР_2 на території Овідіопольської селищної ради Овідіопольського району Одеської області.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_6, після смерті якої відкрилася спадщина на призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва земельну ділянку НОМЕР_1, площею 4,7180 га масиву НОМЕР_2 на території Овідіопольської селищної ради Овідіопольського району Одеської області та на 1/2 частини зазначеного вище житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами.

05 грудня 2003 року ОСОБА_6 склала заповіт, яким заповіла вказану вище земельну ділянку своєму сину ОСОБА_10 Також ОСОБА_6 мала доньку ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2.

Дані про те, що повнолітня донька ОСОБА_6 ОСОБА_7 була непрацездатною та мала право на обов'язкову частку у спадщині, незалежно від змісту заповіту, відсутні.

15 березня 2005 року ОСОБА_10 звернувся до Овідіопольської районної державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.

17 березня 2005 року нотаріус письмово повідомив заявника про те, що ним пропущено строк прийняття спадщини та для заведення спадкової справи необхідно надати рішення суду про продовження строку прийняття спадщини.

Чоловік ОСОБА_6 - ОСОБА_8, який постійно проживав із спадкодавцем один на час відкриття спадщини, відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України є таким що фактично прийняв у спадщину, в тому числі й спірну земельну ділянку НОМЕР_1, площею 4,7180 га масиву НОМЕР_2 на території Овідіопольської селищної ради Овідіопольського району Одеської області.

27 жовтня 2004 року ОСОБА_8 помер. Після його смерті відкрилася спадщина на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований по АДРЕСА_1, а також на дві зазначені вище земельні ділянки під НОМЕР_3, НОМЕР_1 масиву НОМЕР_2 на території Овідіопольської селищної ради Овідіопольського району Одеської області.

29 вересня 2005 року та 16 листопада 2005 року спадкоємець першої черги - ОСОБА_10 та в порядку представлення ОСОБА_4 (до одруження - ОСОБА_4) відповідно отримали свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/2 частки житлового будинку з надвірними спорудами по АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_8.

09 лютого 2007 року ОСОБА_4 також отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/2 частини земельної ділянки, площею 4,8455 га, НОМЕР_3 масиву НОМЕР_2 на території Овідіопольської селищної ради Овідіопольського району Одеської області.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_10 помер. Спадкоємцем першої черги після його смерті є його донька ОСОБА_5, яка своєчасно прийняла спадщину після його смерті.

04 вересня 2012 року ОСОБА_4 звернулася до Овідіопольської районної нотаріальної контори Одеської області із заявою про фактичне прийняття спадщини та видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на майно після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 баби - ОСОБА_6

06 вересня 2012 року нотаріус відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв'язку із відсутністю правовстановлюючих документів.

Також встановлено, що рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 14 грудня 2005 року ОСОБА_10 надано додатковий строк у два місяці з дня набрання чинності цим рішенням для подачі заяви про прийняття спадщини за заповітом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6

Проте, ОСОБА_10 із заявою про прийняття спадщини у встановленому законом порядку не звертався.

Вирішуючи питання, суд апеляційної інстанції з дотриманням вимог ст. ст. 213, 214, 303, 315 ЦПК України дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, встановивши фактичні обставини, що мають суттєве значення для правильного вирішення справи, дійшов обґрунтованого висновку про те, що позов підлягає задоволенню частково, оскільки позивач ОСОБА_4 має право в порядку спадкування лише на 1/2 частини спірної земельної ділянки, у зв'язку із тим, що судом достовірно встановлено, що батько відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_10 постійно поживав разом зі спадкодавцем та є таким, що фактично прийняв спадщину за законом. При цьому суд також правильно виходив із того, що останній пропустив строк на прийняття спадщини за заповітом.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Доводи касаційної скарги є безпідставними, були предметом дослідження суду апеляційної інстанції та не знайшли свого підтвердження.

Оскільки наведені в касаційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів, викладених в оскаржуваному рішенні, що не належить до компетенції суду касаційної інстанції й висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, зі змісту касаційної скарги та матеріалів справи не вбачається неправильного застосування судом попередніх інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити.