Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Луспеника Д.Д.,

суддів: Журавель В.І., Закропивного О.В.,

Хопти С.Ф., Штелик С.П.,

розглянувши в судовому засіданні справуза заявою ОСОБА_3, заінтересована особа - Васильківська філія публічного акціонерного товариства "Київоблгаз", про встановлення фактів реорганізації підрозділу і роботи у відділі контролю обліку газу за касаційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу апеляційного суду Київської області від 1 лютого 2016 року,

У листопаді 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду із заявою, в якій просив встановити факти реорганізації з 1 жовтня 2014 року підрозділу служби режимів газопостачання обліку та контролю у відділі контролю обліку газу і відомості про роботу у зазначеному відділі, що необхідно йому для поновлення на роботі.

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 22 грудня 2015 року заяву ОСОБА_3 залишено без розгляду з підстав, передбачених ч. 6 ст. 235 ЦПК України.

Ухвалою апеляційного суду Київської області від 1 лютого 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу суду першої інстанції визнано неподаною та повернуто заявнику з підстав, передбачених ст. ст. 121, 297 ЦПК України.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить оскаржувану ухвалу апеляційного суду скасувати, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Визнаючи неподаною та повертаючи ОСОБА_3 апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції виходив із того, що заявник у наданий йому строк не усунув недоліків апеляційної скарги, а саме належні документи про оплату судового збору заявником не надано, оскільки квитанція не містить печатки банківської установи, яка підтверджує проведення оплати.

Проте такого висновку апеляційний суд дійшов із порушенням вимог процесуального закону.

Апеляційна скарга за формою й змістом повинна відповідати вимогам ст. 295 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 297 ЦПК України до апеляційної скарги, яка не оформлена згідно з вимогами, встановленими ст. 295 цього Кодексу, а також у разі несплати суми судового збору застосовуються положення ст. 121 цього Кодексу.

Апеляційним судом установлено, що подана апеляційна скарга не відповідала вимогам ст. 295 ЦПК України, тому ухвалою судді від 14 січня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без руху та надано строк, який не міг перевищувати п'яти днів з дня отримання копії цієї ухвали, усунути виявлені недоліки, а саме сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 243 грн 60 коп.

Положення ст. 121 ЦПК України щодо повернення заяви (апеляційної скарги) застосовуються в тому випадку, коли особа в установлений строк не виконає вимоги ухвали про усунення недоліків.

За змістом наведених норм закону, повернення заяви (апеляційної скарги) з тих підстав, що особа не виконала вимоги ухвали про усунення недоліків, можливо лише в тому випадку, коли особа отримала відповідну ухвалу суду, але ухилилась від виконання вимог, вказаних в ухвалі.

Встановлено, що на виконання вимог ухвали від 14 січня 2016 року заявник направив до суду квитанцію від 22 січня 2016 року про сплату судового збору в розмірі 275 грн 60 коп., отже, від виконання її вимог ОСОБА_3 не ухилявся, а тому посилання апеляційного суду на те, що він не виконав вимоги ухвали, є передчасними.

Разом з тим суд, відповідно до змісту ч. 1 ст. 73 ЦПК України, може продовжити строк, встановлений судом, для вчинення процесуальних дій.

Апеляційний суд, вважаючи, що на квитанції не міститься печатки банківської установи, яка підтверджує проведення оплати, вищевказаного не врахував, строк для усунення недоліків апеляційної скарги, у разі наявності для цього потреби, не продовжив та дійшов передчасного висновку про те, що заявник не виконав вимоги ухвали від 14 січня 2016 року.

Зазначене має важливе значення, оскільки заявник судовий збір до Державного фонду сплатив, а суд апеляційної інстанції цього не перевірив.

Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на апеляційне оскарження рішення суду, оскільки це буде порушенням права, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на справедливий суд.

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду.

Отже, доводи, наведені в касаційній скарзі, підлягають перевірці, оскільки судові процедури повинні бути справедливими (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), так як особа безпідставно не може бути позбавлена конституційного права на апеляційне оскарження рішення суду.

Ураховуючи викладене та положення п. 2 ч. 1 ст. 342 ЦПК України, оскаржувана ухвала апеляційного суду не може вважатись законною та підлягає скасуванню, а справа передачі до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Керуючись ст. ст. 336, 342 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Ухвалу апеляційного суду Київської області від 1 лютого 2016 року скасувати, справу передати до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Ухвала оскарженню не підлягає.