розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3, який діє в інтересах малолітнього ОСОБА_4 до ОСОБА_5, треті особи: Центр соціально-психологічної реабілітації дітей "Злагода", Служба у справах дітей Білоцерківської міської ради Київської області, ОСОБА_6, про усунення спадкоємця від права на спадкування за законом, за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 09 жовтня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 30 листопада 2015 року,

У травні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з указаним позовом в інтересах малолітнього ОСОБА_4, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що з 2004 року по 2010 рік він проживав разом з ОСОБА_7 однією сім'єю без реєстрації шлюбу в належному їй будинку АДРЕСА_1. Під час спільного проживання у них 20 червня 2006 року народився син ОСОБА_4 Крім того, у ОСОБА_7 на утриманні знаходилась її дочка від першого шлюбу ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1. Після народження сина ОСОБА_7 почала зловживати спиртними напоями, ніде не працювала. 02 грудня 2014 року ОСОБА_7 зареєструвала шлюб з ОСОБА_5, а 04 лютого 2015 року останній повідомив позивача, що ОСОБА_7 померла.

Посилаючись на те, що ОСОБА_5 ухилявся від надання спадкодавцеві допомоги, яка перебувала у безпорадному стані через тяжку хворобу на алкоголізм та у зв'язку з цим потребувала від нього допомоги, ОСОБА_3 просив усунути ОСОБА_5 від права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_7

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 09 жовтня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 30 листопада 2015 року, позов задоволено. Усунено ОСОБА_5 від права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_7, померлої 04 лютого 2015 року. Вирішено питання розподілу судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_5, мотивуючи свою вимогу неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що ОСОБА_7 через тяжку хворобу на алкоголізм перебувала у безпорадному стані: не могла працювати, доглядати належним чином за дітьми, утримувати будинок та потребувала сторонньої допомоги, а її чоловік ОСОБА_5 не надавав такої допомоги та навпаки своїми діями сприяв розвитку її хвороби.

Проте з такими висновками судів першої та апеляційної інстанції погодитись не можна.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Таким вимогам закону судові рішення не відповідають.

Судами встановлено, що 02 грудня 2014 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_5 було укладено шлюб.

ІНФОРМАЦІЯ_3 року ОСОБА_7 померла.

11 березня 2015 року до приватного нотаріуса Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області Дуднік І.В. із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7 звернулися: її чоловік ОСОБА_5 та її неповнолітня дочка від першого шлюбу ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Також 13 березня 2015 року із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7 звернувся ОСОБА_3 в інтересах малолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Спірна спадщина складається із нерухомого майна: житлового будинку з господарськими та побутовими будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 який належав ОСОБА_7 на праві власності на підставі договору дарування від 27 грудня 2004 року та земельної ділянки, площею 0,10 га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку та господарських споруд, яка за тією ж адресою належала ОСОБА_7 на підставі договору дарування від 27 грудня 2004 року.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 1224 ЦК Україниза рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Виходячи зі змісту ч. 5 ст. 1224 ЦК Українита з урахуванням роз'яснень, викладених у п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про спадкування"від 30 травня 2008 року № 7 (v0007700-08) , правило ч. 5 ст. 1224 ЦК України стосується всіх спадкоємців за законом, зокрема й тих, які відповідно до СК України (2947-14) не були зобов'язані утримувати спадкодавця. Безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребує допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на ухилення від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов'язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов'язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Таким чином, ухилення характеризується умисною формою вини.

Відповідно до вимог ст. 10 ЦПК України кожна сторона має довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Так, для задоволення позовних вимог у справах про усунення від права на спадкування відповідно до ч. 5 ст. 1224 ЦК України має значення сукупність таких обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання; перебування спадкодавця в безпорадному стані; потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи.

Таким чином, лише при одночасному настанні наведених обставин і доведеності зазначених фактів у їх сукупності спадкоємець може бути усунений від спадкування.

Разом з тим, позивачем не доведено належними та допустимими доказами настання вище наведених обставин, зокрема, що спадкодавець знаходилася у безпорадному стані, існувала потреба спадкодавця в допомозі саме відповідача, а також ухилення останнього від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання, тобто наявності винної поведінки (умислу) в його діях щодо ненадання такої допомоги.

У порушення зазначених норм як матеріального, так і процесуального права висновки місцевого та апеляційного судів про те, що є правові підстави для усунення відповідача від права на спадкування є передчасними та не підтверджуються належними і допустимими доказами, а ґрунтуються на припущеннях.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судове рішення у цивільній справі" від 18 грудня 2009 року № 14 (v0014700-09) , у мотивувальній частині рішення має міститися обґрунтування щодо кожного доводу сторін по суті позову, що є складовою вимогою ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Разом з тим, заперечуючи проти даного позову, відповідач вказував, що ОСОБА_7 періодично працювала, отримувала пенсію, утримувала будинок і господарство, а він частково сплачував за комунальні послуги, купував продукти харчування та інші засоби для проживання, а коли стан здоров'я спадкодавця погіршився, викликав швидку допомогу, надав згоду на лікування, купував ліки, про що надав відповідні чеки, відвідував останню в лікарні та турбувався її станом здоров'я, тобто надавав їй допомогу.

Проте такі доводи відповідача залишено поза увагою та не спростовано належними та допустимими доказами.

У силу ч. 4 ст. 60 ЦПК України судові рішення не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, суди попередніх інстанцій всупереч вимогам статей 213, 214 ЦПК України на вказані вище положення закону уваги не звернули, доводів та заперечень сторін не перевірили, не встановили всіх фактичних обставин справи, не дотрималися вимог ч. 4 ст. 10 ЦПК України щодо обов'язку сприяти всебічному і повному з'ясуванню обставин справи.

Враховуючи викладене, судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, а тому відповідно до вимог ч. 2 ст. 388 ЦПК України ухвалені у справі судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 335, 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 09 жовтня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 30 листопада 2015 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.