Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Ступак О.В., Дем'яносова М.В., Маляренка А.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант" до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів, за касаційною скаргою Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант" на рішення Київського районного суду м. Одеси від 17 листопада 2015 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 16 лютого 2016 року,

У травні 2015 року Товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант" (далі - ТДВ СК "Альфа-Гарант") звернулося до суду з указаним позовом, у якому просило стягнути у порядку регресу з відповідача на свою користь суму сплаченого страхового відшкодування у розмірі 30 646 грн 54 коп. та понесені судові витрати у справі зі сплати судового збору у сумі 306 грн 47 коп.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 02 грудня 2013 року позивачем було отримано повідомлення про ДТП від потерпілої особи ОСОБА_4, яка сталася 01 листопада 2013 року, за участю автомобіля "ВМW320", державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3 та з його вини, у якого був страховий поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії АС/3734932, та транспортного засобу "Mitsibishi Lancer", державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4 Згідно зі звітом від 25 березня 2014 року № 5533 матеріальна шкода склала 37 975 грн 86 коп. Цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована в ТДВ СК "Альфа-Гарант" та останнім було виплачено страхове відшкодування на користь власника транспортного пошкодженого засобу ОСОБА_4 у розмірі 30 646 грн 54 коп. Позивач вважає, що після виплати страхового відшкодування він отримав право на регресний позов до відповідача, у зв'язку з тим, що останній не виконав свого обов'язку щодо повідомлення страховика про настання ДТП відповідно до ст. 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 17 листопада 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 16 лютого 2016 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі позивач ТДВ СК "Альфа-Гарант" просить скасувати судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Відмовляючи у задоволенні указаного позову, суд першої інстанції, із висновками якого погодився й апеляційний суд, правильно виходив із недоведеності та необґрунтованості вказаних позовних вимог, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, викладених у позовній заяві, натомість, відповідачем доведено факт дотримання ним страхового законодавства під час скоєння ДТП.

Зокрема, на підставі наявних у справі доказів суд правильно установив, що ОСОБА_3 виконав покладений на нього ст. 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обов'язок щодо сповіщення страховика про настання дорожньо-транспортної пригоди, яка стала підставою для здійснення страхового відшкодування у межах строків, передбачених вказаною нормою.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку згідно зі ст. ст. 10, 58- 60, 212, 303, 304 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Наведені в касаційній скарзі позивача доводи про те, що судами не дотримано вимог ч. 4 ст. 10, ст. ст. 213, 214 ЦПК України, не встановлено фактичних обставин та неправильно застосовано норми матеріального права, висновків судів не спростовують, зводяться до переоцінки доказів, що згідно з ч. 1 ст. 335 ЦПК України на стадії перегляду справи у касаційному порядку не передбачено.

Отже, судові рішення є законними та обґрунтованими, ухваленими із додержанням норм процесуального та матеріального права, підстави для їх скасування відсутні, тому відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України вони підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга - відхиленню.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант" відхилити.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 17 листопада 2015 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 16 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.