розглянувши в судовому засіданні справу за позовом кредитної спілки "Добросвіт" до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на заочне рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 11 березня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 5 листопада 2015 року,

У листопаді 2014 року кредитна спілка "Добросвіт" (далі - КС "Добросвіт") звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, посилаючись на неналежне виконання ОСОБА_3 грошових зобов'язань щодо своєчасного й повного погашення кредитів за договорами від 8 травня 2007 року та від 19 вересня 2008 року, унаслідок чого виникла заборгованість, яка підлягає стягненню на користь банку з відповідачів у солідарному порядку як з боржника, так з поручителя.

Заочним рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 11 березня 2015 року позов КС "Добросвіт" задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у солідарному порядку на користь КС "Добросвіт" заборгованість за кредитними договорами у розмірі 511 880 грн 15 коп.

Вирішено питання про судові витрати.

За результатами розгляду апеляційної скарги ОСОБА_4 рішенням апеляційного суду Черкаської області від 23 липня 2015 року рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 11 березня 2015 року в частині стягнення заборгованості з поручителя скасовано, в задоволенні таких вимог відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 5 листопада 2015 року заочне рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 11 березня 2015 року в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь КС "Добросвіт" заборгованості за кредитними договорами у розмірі 511 880 грн 15 коп. залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить заочне рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 11 березня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 5 листопада 2015 року в частині стягнення з нього кредитної заборгованості скасувати й ухвалити у справі нове рішення про відмову в задоволенні таких позовних вимог, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права й неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалені у справі судові рішення зазначеним вимогам закону не відповідають.

Задовольняючи позовні вимоги КС "Добросвіт" до ОСОБА_3, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що з вини відповідача, який належним чином не виконував грошових зобов'язань, виникла заборгованість за кредитними договорами, зобов'язання за якими не припинені.

Проте з такими висновками судів повністю погодитися не можна.

Згідно із ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом установлено, що 8 травня 2007 року між КС "Добросвіт" та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 00150, згідно з умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 50 000 грн строком на 84 місяці зі сплатою 32 % річних.

19 вересня 2008 року між КС "Добросвіт" та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 00267, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 50 000 грн строком на 60 місяців зі сплатою 38 % річних.

У забезпечення вказаних договорів між кредитною спілкою та

ОСОБА_4 були укладені договори поруки.

5 лютого 2010 року КС "Добросвіт", скориставшись своїм правом, передбаченим п. 3.2.3 кредитного договору № 00150, направила боржнику та поручителю вимогу-повідомлення про дострокове повернення суми кредиту, що залишилася, та сплату відсотків у десятиденний строк.

Крім того, заочним рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 7 жовтня 2010 року на користь КС "Добросвіт" стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 заборгованість за кредитним договором № 00267 від 19 вересня 2008 року в розмірі 81 261 грн 55 коп.

Відповідно до ст. ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

Як роз'яснено у п. 17 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" (v0005740-12) , зобов'язання припиняється з підстав, передбачених договором або законом (ч. 1 ст. 598 ЦК України). Такі підстави, зокрема зазначені у ст. ст. 599 - 601, 604 - 609 ЦК України.

Отже, відсутність реального виконання зобов'язання не свідчить про припинення договірних правовідносин сторін й не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, оскільки зобов'язання залишається не виконаним належним чином відповідно до вимог ст. ст. 526, 599 ЦК України.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як "строк дії договору", так і "строк (термін) виконання зобов'язання" (ст. ст. 530, 631 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

При цьому перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Як убачається з матеріалів справи, у зв'язку з наявністю заборгованості за кредитом позивач 5 лютого 2010 року надіслав боржнику вимогу № 65 про дострокове виконання в повному обсязі усіх зобов'язань за кредитним договором № 00150 від 8 травня 2007 року протягом десяти календарних днів з дати отримання цієї вимоги. Також заочним рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 7 жовтня 2010 року на користь КС "Добросвіт" достроково стягнуто з відповідачів несплачену суму кредиту та нараховані відсотки за договором № 00267 від 19 вересня 2008 року.

Таким чином, позивач, скориставшись передбаченим умовами кредитного договору та ст. 1050 ЦК України правом дострокового погашення всієї суми кредиту, змінив строк виконання основного зобов'язання, й саме з цього моменту у позивача виникло право на звернення до суду щодо захисту своїх порушених прав, однак КС "Добросвіт" звернулася до суду із зазначеним позовом лише 17 листопада 2014 року, тобто зі спливом строку позовної давності.

За змістом ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно).

Разом із тим за змістом ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Оскільки кошти за кредитним договором в належному розмірі повернуто не було, проценти за кредитом та пеня за процентами підлягає стягненню з відповідача у межах строку позовної давності.

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 2 грудня 2015 року у справі № 6-249цс15.

Проте, вирішуючи спір, суди попередніх інстанції на порушення вимог ст. ст. 213, 214, 316 ЦПК України на вищевказані положення закону та обставини справи уваги не звернули, не встановили дійсних прав і обов'язків сторін, які випливають із кредитних договорів; не дослідили надані позивачем розрахунки заборгованості за кредитними договорами, період її нарахування та складові; не врахували передбачене законом, за наявності відповідних обставин, право позивача на дострокове повернення всієї суми кредиту та на те, що у разі неповернення всієї суми кредиту у межах строку позовної давності підлягають стягненню проценти за кредитом і пеня за процентами й, відповідно, не визначилися з дійсним обсягом відповідальності відповідача, належним чином не вмотивували свого висновку щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог спілки до ОСОБА_3 в повному обсязі. При цьому взагалі не з'ясували, чи було виконано заочне рішення.

Отже, суди у достатньому обсязі не визначилися з характером спірних правовідносин та правовою нормою, що підлягає застосуванню до них, й у порушення вимог ст. 10 ЦПК України не сприяли всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, висновки судів ґрунтуються на припущеннях.

Таким чином, неповно з'ясувавши дійсні обставини справи, не надавши належної оцінки доказам, суди попередніх інстанцій допустили порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи та відповідно до ч. 2 ст. 338 ЦПК України є підставою для скасування ухвалених рішень суду в частині вирішення вимог КС "Добросвіт" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитними договорами із передачею справи у вказаній частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

У іншій частині рішення суду не оскаржуються, а тому не є предметом касаційного перегляду.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів cудової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Заочне рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 11 березня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 5 листопада 2015 року в частині вимог кредитної спілки "Добросвіт" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитними договорами скасувати, справу у вказаній частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.