Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Червинської М.Є.,

суддів: Закропивного О.В., Коротуна В.М.,

Мазур Л.М., Нагорняка В.А.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа - публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк", про стягнення заборгованості за кредитним договором за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" на рішення Апеляційного суду м. Києва від 22 грудня 2015 року,

У січні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" (далі - ТОВ "Кей-Колект") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 56 341,36 дол. США, що еквівалентно 450 336 грн 49 коп.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що 8 лютого 2007 року між банком та ОСОБА_3 було укладено договір споживчого кредиту, за умовами якого публічним акціонерним товариством "УкрСиббанк" (далі - ПАТ "УкрСиббанк") надав ОСОБА_3 кредит в іноземній валюті для особистих потреб на загальну суму 55 тис. дол. США, терміном до 8 лютого 2014 року. У забезпечення умов кредитного договору було укладено договір поруки від 8 лютого 2007 року, згідно з умов якого ОСОБА_4 виступила поручителем та зобов'язалася перед ПАТ "УкрСиббанк" відповідати за зобов'язаннями ОСОБА_3 за кредитним договором від 8 лютого 2007 року. 12 грудня 2011 року ПАТ "УкрСиббанк" та ТОВ "Кей-Колект" було укладено договір факторингу, за умовами якого банк відступив позивачу право вимоги за кредитним договором від 8 лютого 2007 року та право забезпечення за договором поруки від 8 лютого 2007 року. ОСОБА_3 порушила умови кредитного договору та свої зобов'язання належним чином не виконує, у зв'язку із чим станом на 19 жовтня 2012 року утворилася заборгованість відповідача перед позивачем в загальному розмірі 56 341,36 дол. США, що еквівалентно 450 336 грн 49 коп., а оскільки ОСОБА_4 поручилася перед позивачем за виконання ОСОБА_3 своїх зобов'язань, то вони несуть солідарну відповідальність по сплаті заборгованості в зазначеному вище розмірі.

Заочним рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 25 грудня 2014 року позов ТОВ "Кей-Колект" задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ТОВ "Кей-Колект" заборгованість за кредитним договором в розмірі 56 341,36 дол. США, що еквівалентно 450 336 грн 49 коп. Вирішено питання про судовий збір У решті позову відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 22 грудня 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в позові.

У касаційній скарзі ТОВ "Кей-Колект" просить скасувати рішення апеляційного суду, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Суд першої інстанції, задовольняючи частково позов, виходив із того, що ОСОБА_3 зобов'язання за кредитним договором не виконує, та, ураховуючи відступлення права вимоги за договором факторингу, право вимоги за зобов'язанням останньої належить ТОВ "Кей-Колект".

Апеляційний суд, скасовуючи рішення та ухвалюючи нове рішення про відмову в позові, виходив із того, що позивачем не надано доказів того, що до нього перейшло право вимоги за кредитним договором від 8 лютого 2007 року, укладеного між ОСОБА_3 та ПАТ "УкрСиббанк".

З таким висновком апеляційного суду погодитись не можна, оскільки він не ґрунтується на матеріалах справи та суперечить нормам матеріального та процесуального права.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону рішення апеляційного суду не відповідає.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено за договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Судом установлено, що 8 лютого 2007 року між ПАТ "УкрСиббанк" та ОСОБА_3 було укладено договір про надання споживчого кредиту, за умовами якого банк зобов'язався надати, а позичальник прийняти, належним чином використати і повернути банку кредит в іноземній валюті в сумі 55 тис. дол. США не пізніше 8 лютого 2014 року, та сплатити проценти, комісію в порядку і на умовах визначених кредитним договором.

У забезпечення виконання умов кредитного договору було укладено договір поруки від 8 лютого 2007 року, за умовами якого ОСОБА_4 поручилася перед банком відповідати за зобов'язаннями ОСОБА_3 за кредитним договором від 8 лютого 2007 року.

ОСОБА_3 порушила умови кредитного договору щодо повернення кредиту у встановлені терміни, сплати процентів за користування кредитом, унаслідок чого утворилась заборгованість, яка за розрахунком банку станом 19 жовтня 2012 року становить 56 341,36 дол. США, що еквівалентно 450 336 грн 49 коп.

За договором факторингу від 12 грудня 2011 року ПАТ "УкрСиббанк" відступив належне йому право вимоги за договором про надання споживчого кредиту від 8 лютого 2007 року та право забезпечення за договором поруки від 8 лютого 2007 року ТОВ "Кей-Колект".

Вирішуючи справу, суд апеляційної інстанції, належним чином не перевірив обставини справи заміни кредитора у зобов'язанні іншою особою та відповідно переходу до нового кредитора права первісного кредитора.

Із умов договору про відступлення прав вимоги вбачається, що кредитний портфель складають кредитні договори, перелік яких визначено в реєстрі позичальників.

Так, за змістом ч. 2 ст. 59 ЦПК України, допустимими доказами на підтвердження переходу права вимоги від первісного кредитора до нового кредитора є договір про відступлення права вимоги та додаток 1 (реєстр позичальників).

Позивач на підтвердження зазначених обставин надав саме копію договору та витяг з додатку 1, що стосується конкретного боржника та акт приймання-передачі прав вимоги. У свою чергу відповідач не надав жодних доказів на підтвердження своїх доводів, що відступлення права вимоги за договором факторингу не відбулося.

Суд апеляційної інстанції, вирішуючи даний спір, вказаних обставин не врахував та не надав належної правової оцінки доказам, які містяться в матеріалах справи, у зв'язку із чим прийшов до необґрунтованого висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення кредитної заборгованості з огляду на відсутність доказів про право вимоги нового кредитора.

З огляду на зазначене апеляційному суду необхідно було перевірити правильність наданого позивачем розрахунку кредитної заборгованості та з урахуванням встановлених обставин вирішити спір по суті.

Ураховуючи наведене, ухвалене судом апеляційної інстанції рішення в не може вважатися законним та обґрунтованим, у зв'язку із чим, відповідно до ст. 388 ЦПК України його слід скасувати з передачею справи до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" задовольнити частково.

Рішення Апеляційного суду м. Києва від 22 грудня 2015 скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.