розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта" про стягнення страхового відшкодування (моральної шкоди), за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта" на рішення апеляційного суду Тернопільської області від 12 листопада 2015 року,

У березні 2015 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта" (далі - ТОВ "СТ "Домінанта") про стягнення страхового відшкодування (моральної шкоди), посилаючись на безпідставну відмову страховика у виплаті страхового відшкодування.

Рішенням Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 11 серпня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Тернопільської області від 12 листопада 2015 року зазначене рішення районного суду скасовано й позов задоволено.

Стягнуто з ТОВ "СТ "Домінанта" на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по 7 488 грн кожній на відшкодування моральної шкоди.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ТОВ "СТ "Домінанта" просить рішення апеляційного суду скасувати й залишити в силі рішення суду першої інстанції, що було помилково скасовано, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судом норм матеріального права і порушенням норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає відхиленню виходячи з наступного.

Статтею 337 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом установлено, що 11 червня 2014 року водій ОСОБА_3 керуючи автомобілем марки "Opel-Combo BLFW" державний номерний знак НОМЕР_1 скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_4, який перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння середнього ступеня рухався по лівій смузі руху у попутному до руху автомобіля напрямку, поза межами пішохідного переходу, від отриманих унаслідок наїзду травм ОСОБА_4 помер на місці пригоди.

Постановою слідчого відділу розслідування дорожньо-транспортної пригоди УМВС України в Тернопільській області від 31 грудня 2014 року кримінальне провадження відносно ОСОБА_3 закрито в зв'язку з відсутністю в діях водія складу злочину, передбаченого ст. 286 КК України.

Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки "Opel-Combo BLFW" державний номернийзнак НОМЕР_1 - ТОВ "Микулинецький Брова", з яким водій ОСОБА_3 перебував у трудових відносинах, астрахована ТОВ "СТ "Домінанта" згідно полісу № АІ/2640309 від 27 травня 2014 року.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які є дружиною та донькою померлого ОСОБА_4, звернулися до ТОВ "СТ "Домінанта" із заявою про виплату страхового відшкодування (моральної шкоди), у задоволенні якої їм було відмовлено.

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (ч. 2 ст. 1187 ЦК України).

Разом із тим правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, - якщо законом передбачено такий обов'язок.

Так, відповідно до ст. 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов'язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (1961-15) .

Метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності згідно ст. 3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"визначено забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (ст. 5 цього Закону).

Згідно зі ст. 6 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

За правилами ст. ст. 9, 22- 31, 35, 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"настання страхового випадку (скоєння дорожньо-транспортної пригоди) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми.

У п. 17 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2013 року № 4 "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" (v0004740-13) роз'яснив, що необхідною умовою виникнення обов'язку страховика за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності осіб, які на відповідній правовій підставі володіють транспортними засобами, є настання страхового випадку (події, внаслідок якої завдано шкоди третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована за договором).

Якщо факт завдання шкоди відповідно до ст. 6 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не є страховим випадком, то потерпілий має право вимагати відшкодування шкоди на підставі загальних правил, встановлених ЦК (435-15) .

Статтями 32 та 37 Закону передбачено випадки коли Страховиком шкода не відшкодовується та підстави для відмови у здійсненні страхового відшкодування. Серед зазначених у цих статтях випадків коли Страховиком шкода не відшкодовується та серед зазначених підстав для відмови у здійсненні страхового відшкодування є заподіяння шкоди в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулася внаслідок стихійного лиха, внаслідок навмисних дій особи, відповідальність якої застрахована, водія транспортного засобу або потерпілого, спрямовані на настання страхового випадку. Така обставина як відсутність в діях водія забезпеченого транспортного засобу, який вчинив дорожньо - транспортну пригоду, внаслідок якої загинула людина, складу кримінального правопорушення, не передбачена як підстава для відмови у здійсненні страхового відшкодування.

Таким чином, вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України), з урахуванням встановлених обставин і вимог ст. ст. 10, 60 ЦПК України, дійшов обґрунтованого висновку про те, що сама по собі відсутність в діях водія забезпеченого транспортного засобу, який вчинив дорожньо - транспортну пригоду, складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, не дає підстав вважати, що страховий випадок відсутній, а відтак страховик має підстави для відмови у здійсненні страхового відшкодування.

Зазначені висновки суду відповідають обставинам справи й узгоджуються з нормами матеріального права.

При цьому апеляційним судом з урахуванням вимог (п. 27.3 ст. 27 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та Закону України "Про державний бюджет України на 2014 рік" (719-18) вірно визначено розмір морального відшкодування, що підлягає стягненню на користь позивачів.

Отже, судом апеляційної інстанції дотримані вимоги цивільного процесуального закону, всебічно, повно й об'єктивно з'ясовані обставини справи та надана їм належна оцінка.

Згідно із ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Доводи касаційної скарги ТОВ "СТ "Домінанта" не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 338- 341 ЦПК України як підстави для скасування рішення.