Маляренка А.В., Леванчука А.О., Парінової І.К., розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про зменшення розміру аліментів та зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про збільшення розміру аліментів, за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 24 листопада 2015 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 09 лютого 2016 року,

У травні 2015 року ОСОБА_4 звернувсь до суду із зазначеним позовом, у якому просив про зменшення розміру аліментів, в обґрунтування якого зазначав, що згідно рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 07 травня 2007 року з ОСОБА_4 на користь відповідача стягнуто аліменти на утримання доньки ОСОБА_6 у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку щомісячно до повноліття дитини.

Посилаючись на те, що рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 16 лютого 2015 року з позивача стягнуто аліменти на утримання ОСОБА_7 до досягнення дитиною трьох років у розмірі 1/6 частини від заробітку та згідно рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 03 березня 2015 року аліменти на утримання дітей ОСОБА_8 і ОСОБА_9 у розмірі 33,33 % його заробітку до досягнення дітьми повноліття, просив суд зменшити розмір аліментів на утримання доньки ОСОБА_6 з 1/4 частини доходів на 16,6 % всіх видів заробітку.

У вересні 2015 року ОСОБА_5 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_4 про збільшення розміру аліментів на утримання дитини, в якому зазначала, що рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 07 травня 2007 року з відповідача на користь позивача стягнуто аліменти на утримання доньки ОСОБА_6 у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку щомісячно до повноліття дитини. У зв'язку із погіршенням стану здоров'я дитини та збільшення витрат на її лікування ОСОБА_5 просила суд збільшити розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_4 на утримання доньки ОСОБА_6 з 25 % до 30 % усіх видів заробітку відповідача.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 24 листопада 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 09 лютого 2016 року, позов ОСОБА_4 задоволено.

Змінено розмір аліментів, які стягуються за рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 07 травня 2007 року з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 на утримання дитини: ОСОБА_6, з 1/4 частини усіх видів його доходу щомісячно на 1/6 частину усіх видів його доходу (заробітку) щомісячно, але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи з дати набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

Зустрічний позов ОСОБА_5 залишено без задоволення.

У касаційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати оскаржувані судові рішення, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої доводи порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" (v0003700-06) розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, може бути зміненим за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, дослідивши докази у справі й давши їм належну оцінку в силу вимог ст. 212 ЦПК України, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову ОСОБА_4, оскільки у 2015 році з позивача також стягнуто аліменти на утримання двох неповнолітніх дітей та дружини до досягнення дитиною трирічного віку та приймаючи до уваги те, що обидва батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Крім того, відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_5 про збільшення розміру аліментів на утримання доньки ОСОБА_6, суди дійшли правильного висновку про те, що такі вимоги мають вирішуватися іншим шляхом пред'явленням позову до батька дитини про стягнення додаткових витрат на дитину відповідно до ст. 185 СК України.

Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують та зводяться до переоцінки доказів, що не відповідає вимогам ст. 335 ЦПК України, оскільки суд касаційної інстанції позбавлений можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 24 листопада 2015 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 09 лютого 2016 року залишити без змін.