Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі суддів:

Амеліна В.І., Касьяна О.П., Попович О.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовомОСОБА_4 до державного підприємства "Ізмаїльський морський торговельний порт" (далі - ДП "Ізмаїльський морський торговельний порт"), комісії по трудових спорах державного підприємства "Ізмаїльський морський торговельний порт" про визнання незаконним та скасування рішення комісії з трудових спорів, визнання незаконним та скасування наказу в частині переміщення на посаду, поновлення на посаді та відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою державного підприємства "Ізмаїльський морський торговельний порт" на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 17 грудня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 25 лютого 2014 року

У квітні 2013 року ОСОБА_4 звернувся до суду з указаним позов, обґрунтовуючи його тим, що наказом від 19 березня 2013 року № 44-ос з 21 березня 2013 року його було переміщено постійно на посаду механізатора (докера-механізатора) комплексної бригади на навантажувально-розвантажувальних роботах третього класу виробничої дільниці 85 км з відрядною оплатою праці по годинній тарифній ставці з попереднім графіком роботи. Не погодившись із вказаним наказом, він звернувся до комісії по трудовим спорам з питанням щодо законності його переміщення. Рішенням комісії по трудових спорах ДП"Ізмаїльський морський торговельний порт" від 02 квітня 2013 року № 7 переміщення визнане законним та таким, що не суперечить діючому законодавству. Посилаючись на те, що вищевказані наказ та рішення є незаконними, з огляду на те, що виробнича дільниця 85 км знаходиться за межами м. Ізмаїла, що вважається переведенням, яке передбачає отримання згоди працівника, крім того, на виробничій дільниці 85 км відсутні навантажувально-розвантажувальні роботи, які входять до його посадових обов'язків, ним виконуються лише господарські роботи та на те, що виробнича необхідність в його переміщенні була відсутня, просив суд, із урахуванням уточнених позовних вимог: визнати незаконним та скасувати наказ від 19 березня 2013 року № 44-ос та рішення комісії по трудових спорах державного підприємства "Ізмаїльський морський торговельний порт" від 02 квітня 2013 № 7; поновити його на посаді докера-механізатора комплексної бригади на навантажувально-розвантажувальних роботах третього класу ВПК-1 ДП "Ізмаїльський морський торговельний порт" та стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду у розмірі 3000 грн.

Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 17 грудня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 25 лютого 2014 року, позов задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовані рішення комісії по трудових спорах ДП "Ізмаїльський морський торговельний порт" від 02 квітня 2013 року № 7 в частині переміщення ОСОБА_4 та наказ від 19 березня 2013 року № 44-ос в частині переміщення ОСОБА_4 на посаду механізатора (докера-механізатора) комплексної бригади на навантажувально-розвантажувальних роботах 3 класу виробничої дільниці 85 км.

Поновлено ОСОБА_4 на посаді механізатора (докера механізатора) комплексної бригади на навантажувально-розвантажувальних роботах 3 класу (8333.0) ВПК-1 (1500000).

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ДП "Ізмаїльський морський торговельний порт" просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно зі статтею 32 КЗпП України переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 цього Кодексу та в інших випадках, передбачених законодавством.

У частині другій статті 32 КЗпП України вказано, що не вважається переведенням на іншу роботу і не потребує згоди працівника переміщення його на тому ж підприємстві, в установі, організації на інше робоче місце, в інший структурний підрозділ у тій же місцевості, доручення роботи на іншому механізмі або агрегаті у межах спеціальності, кваліфікації чи посади, обумовленої трудовим договором. Власник або уповноважений ним орган не має права переміщати працівника на роботу, протипоказану йому за станом здоров'я.

Отже, з урахуванням зазначених норм власник не має права вийти за межі трудового договору і його право на переміщення працівників обмежується умовами трудового договору: в межах цих умов переміщення можливе, поза ним - протизаконне. Таким чином, при переміщенні діє принцип незмінності істотних умов договору, тобто залишаються незмінними всі суттєві умови трудового договору (спеціальність, кваліфікація, найменування посади).

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, обґрунтовано виходив із того, що зазначених вимог закону відповідач не дотримався.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що судами правильно встановлено та належно перевірено обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судові рішення ухвалено із додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для їх зміни чи скасування немає.

Докази та обставини, на які посилається заявник в касаційній скарзі, були предметом дослідження судів першої та апеляційної інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судами були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваних рішень.

Керуючись ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу державного підприємства "Ізмаїльський морський торговельний порт" відхилити.

Рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 17 грудня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 25 лютого 2014 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.