головуючого: Кузнєцова В.О., суддів: Ізмайлової Т.Л., Мостової Г.І., Кадєтової О.В., Наумчука М.І., - розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" в особі Харківської обласної філії Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" до ОСОБА_6, треті особи - Приватна фірма "Квант", Приватне підприємство "Нива - В.Ш.", ОСОБА_8, Відділ державної виконавчої служби Дзержинського району Харківського міського управління юстиції, про звернення стягнення на предмет іпотеки, за касаційними скаргами Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" та ОСОБА_9 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 14 серпня 2015 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області від 21 жовтня 2015 року,

У червні 2010 року Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк"(далі - ПАТ "Укрсоцбанк", банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_6, третя особа - Приватна фірма "Квант" (далі - ПФ "Квант"), про звернення стягнення на предмет іпотеки - чотирикімнатну квартиру № 262, загальною площею 97,4 кв.м, розташовану у будинку АДРЕСА_1, в рахунок погашення заборгованості в сумі 201 070,25 грн за кредитним договором № 830/27/14-3/15/7-051, укладеним між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" (далі - АКБ СР "Укрсоцбанк") та ПФ "Квант" шляхом продажу предмету іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження. В ході розгляду справи до участі у справі у якості третіх осіб було залучено Приватне підприємство "Нива - В.Ш." (далі - ПП "Нива В.Ш."), ОСОБА_8, Відділ державної виконавчої служби Дзержинського району Харківського міського управління юстиції (далі - ВДВС Дзержинського району Харківського МУЮ).

Заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 24 лютого 2011 року позовні вимоги ПАТ "Укрсоцбанк" задоволено. Звернуто стягнення за іпотечним договором № 830/27/14-3/29/7-096, укладеним 14 грудня 2007 року, посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Мохонько Ю.М. за реєстровим номером 789, на чотирикімнатну квартиру №262, загальною площею 97,4 кв.м, розташовану у будинку АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_6 на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу від 13 лютого 2004 року, посвідченого Мохонько Ю.М., приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу за реєстровим № 273. Визначено у рішенні спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, встановленої статтею 41 закону України "Про іпотеку". Встановлено початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації у сумі 491 870,00 грн на рівні вартості предмета іпотеки, встановленої за згодою сторін у іпотечному договорі. Надано право ПАТ "Укрсоцбанк" в особі Харківської обласної філії за рахунок реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах задовольнити свої вимоги за договором невідновлювальної кредитної лінії № 830/27/14-3/15/7-051 від 14 грудня 2007 року на загальну суму 149 535,51 грн та усі витрати пов'язані з реалізацією предмету іпотеки.

Ухвалою Дзержинського районного суду міста Харкова від 29 листопада 2014 року заочне рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 24 лютого 2011 року скасовано, справу призначено до розгляду в загальному порядку.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 14 серпня 2015 року, залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області від 21 жовтня 2015 року, у задоволенні позовних вимог ПАТ "Укрсоцбанк" в особі Харківської обласної філії ПАТ "Укрсоцбанк"відмовлено.

У касаційній скарзі ПАТ "Укрсоцбанк" просить судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, та провадження у справі закрити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

У касаційній скарзі ОСОБА_9 просить судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, та провадження у справі закрити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що зобов'язання за кредитним договором виконано у повному обсязі, а отже підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки відсутні.

Проте повністю з висновками судів першої та апеляційної інстанцій погодитись не можна виходячи з наступного.

Судами встановлено, що 14 грудня 2007 року між АКБ СР "Укрсоцбанк", правонаступником якого є позивач, та ПФ "Квант" було укладено договір невідновлювальної кредитної лінії № 830/27/14-3/15/7-051, відповідно до умов якого позивач зобов'язувався надати позичальнику кредит у визначених частинах - траншах, на поповнення оборотних коштів у тимчасове користування на умовах строковості, платності в межах максимального ліміту заборгованості у сумі 307 000,00 грн, зі сплатою 15% річних та кінцевим терміном погашення основної заборгованості до 12 грудня 2017 року (а.с. 7-8).

З метою забезпечення виконання умов кредитного договору, між АКБ СР "Укрсоцбанк" та ОСОБА_6 14 грудня 2007 року було укладено іпотечний договір № 830/27/14-3/29/7-096, відповідно до умов якого відповідач передав у іпотеку чотирикімнатну квартиру № 262, загальною площею 97,4 кв.м, розташовану у будинку АДРЕСА_1, яка належала іпотекодавцеві на праві приватної власності на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу.

Пунктом 4.1 іпотечного договору передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем основного зобов'язання, іпотекодавець має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення на предмет іпотеки.

Пунктом 4.7 іпотечного договору передбачено, що у разі звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду, реалізація предмета іпотеки здійснюється у спосіб, зазначений у рішенні суду, зокрема, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження.

За змістом ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 12 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель вправі вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду здійснюється відповідно до ст. 39 Закону України "Про іпотеку".

У разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Вирішуючи спір по суті позовних вимог, суд першої інстанції не встановив у повному обсязі фактичних обставин справи, що мають суттєве значення для її вирішення, не надав належної оцінки наданим сторонами доказам у їх сукупності та дійшов передчасного висновку, про відмову у задоволенні позовних вимог саме з підстав зазначених у рішенні суду.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції в основу рішення поклав довідку, видану ПАТ "Укрсоцбанк" від 18 листопада 2014 року № 401.1-26/24095 (а.с. 150), зі змісту якої вбачається, що станом на 18 листопада 2014 року відсутня заборгованість по тілу кредиту, процентів, комісії та пені за кредитним договором № 830/27/14-3/15/7-051 від 14 грудня 2007 року, не перевіривши належним чином чи була така заборгованість погашена, в тому числі, за рахунок реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах, оскільки відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно реєстрація права власності від 15 листопада 2013 року, право власності на неї зареєстровано за ОСОБА_8, про що свідчить свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів (а.с. 190-191, 266). Не з'ясованим судом першої інстанції залишилось і те коли саме було погашено заборгованість за кредитним договором, оскільки з виписки по рахунку № 26009000075271 з 01 березня 2011 року до 04 вересня 2014 року (а.с. 124-187), наданої ПФ "Квант" вбачається, що останній платіж за кредитним договором в розмірі 98 124 грн (а.с. 186) був здійснений 13 листопада 2013 року, в той час як банківської виписки про зарахування коштів матеріали справи не містять, не перевіреним залишилось те, яким чином здійснювалось зарахування цих грошових коштів чи за рахунок реалізації предмету іпотеки на прилюдних торгах, які були проведені відповідно до протоколу № 2113200, 25 жовтня 2013 року (а.с. 267, 268), чи добровільного погашення позичальником іншим чином.

Суд апеляційної інстанції в порушення вимог ст. ст. 303, 315 ЦПК України належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги, в рішенні не зазначив конкретні обставини і факти, що спростовують такі доводи, і залишив рішення суду першої інстанції без змін. Зокрема, не перевірив доводів, викладених у апеляційній скарзі позивача щодо фактичного погашення заборгованості за кредитним договором лише 13 листопада 2013 року, в той час як реальне виконання рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 24 лютого 2011 року відбулось 25 жовтня 2013 року шляхом реалізації предмету іпотеки на прилюдних торгах. Апеляційний суд зазначаючи про те, що дострокове погашення заборгованості за кредитним договором відбулось не за рахунок реалізації предмета іпотеки, що підтверджується довідкою банку (а.с. 150) та випискою по рахунку ПП "Квант" (а.с. 174-187) не звернув належної уваги, що виписка по рахунку надана безпосередньо ПП "Квант", а не позивачем, а довідка (а.с. 150) містить данні лише про відсутність заборгованості за кредитним договором.

За таких обставин судові рішення першої та апеляційної інстанцій не відповідають вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для його скасування з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.