головуючого: Кузнєцова В.О., суддів: Ізмайлової Т.Л., Мостової Г.І., Кадєтової О.В., Наумчука М.І., - розглянувши в судовому засіданні справу за заявою Долинської районної державної адміністрації Кіровоградської області, як органу опіки та піклування в інтересах ОСОБА_6, заінтересована особа - ОСОБА_7, про визнання особи недієздатною, встановлення опіки над нею та призначення опікуна, за касаційними скаргами Долинської районної державної адміністрації Кіровоградської області, як органу опіки та піклування та ОСОБА_7 на ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області від 16 грудня 2015 року,

У квітні 2015 року Долинська районна державна адміністрація Кіровоградської області, як орган опіки та піклування, звернулась до суду з заявою в інтересах ОСОБА_6, заінтересована особа - ОСОБА_7, про визнання особи недієздатною, встановлення опіки над нею та призначення опікуна. Вимоги заяви обґрунтовані тим, що відповідно до акта повторної комісійної судово-психіатричної експертизи Київського міського центру судово-психіатричної експертизи від 19 вересня 2012 року № 195, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, інвалід ІІІ групи з дитинства безстроково за самотичним захворюванням, страждає на легку розумову відсталість з емоційно-вольовими порушеннями і за своїм психічним станом не може усвідомлювати значення своїх дій та не може керувати ними. 26 червня 2007 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_9 було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1. На момент укладення цього договору ОСОБА_6 не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними, з того часу стан останнього не покращився, він не може самостійно набувати цивільних прав, виконувати обов'язки та нести відповідальність.

Рішенням Долинського районного суду Кіровоградської області від 10 липня 2015 року заяву Долинської районної державної адміністрації Кіровоградської області, як органу опіки та піклування задоволено. Визнано недієздатним ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, з 26 червня 2007 року. Встановлено над ОСОБА_6 опіку та призначено йому опікуна ОСОБА_7., ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця с. Верблюжка Новгородківського районуКіровоградської області.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області від 16 грудня 2015 року зазначене судове рішення скасовано, заяву залишено без розгляду.

У касаційній скарзі Долинська районна державна адміністрація Кіровоградської області, як орган опіки та піклуванняпросить ухвалу апеляційного суду скасувати, та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

У касаційній скарзі ОСОБА_7просить ухвалу апеляційного суду скасувати, та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та залишаючи позовну заяву без розгляду, апеляційний суд виходив з того, що визнання ОСОБА_6 недієздатною особою з 26 червня 2007 року, є наслідком зміни, виникнення або припинення прав, які виникли у останнього за укладеним ним договором купівлі-продажу квартири, а відтак міститься спір про право, який підлягає розгляду в порядку позовного провадження. При цьому, апеляційний суд зауважив, що заявники, які звернулись з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції були позбавлені права давати пояснення щодо суті спору, вирішення якого прямо впливає на коло їх прав та обов'язків.

Проте з такими висновками апеляційного суду повністю погодитися не можна.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 234 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи.

Правила розгляду цивільних справ даної категорії визначені Главою 2 і ст. ст. 236- 241 ЦПК України.

Від вирішення питання щодо недієздатності громадянина залежить можливість його участі у вирішенні інших цивільних прав, а тому заяви про визнання громадянина недієздатним підлягають розглядові окремо від інших вимог у порядку, визначеному ст. ст. 236- 241 ЦПК України.

Одночасно зі спором про право цивільне питання про недієздатність громадянина може вирішуватися судом лише в тому разі, коли спір виник після смерті цього громадянина.

За загальним правилом громадянин вважається недієздатним з часу набрання законної сили рішення суду про визнання його недієздатним. У тих випадках, коли від часу виникнення недієздатності залежать певні правові наслідки, суд на прохання осіб, які беруть участь у справі, з урахуванням висновку судово-психіатричної експертизи й інших даних про психічний стан громадянина, в рішенні може зазначити, з якого часу громадянин є недієздатним.

У відповідності до ч. 6 ст. 235 ЦПК України якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Відповідно до ч. 1 ст. 240 ЦПК України справи про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи чи визнання фізичної особи недієздатною суд розглядає за участю заявника та представника органу опіки та піклування.

Сумісний розгляд вимог окремого і позовного провадження можливий лише у тих випадках, коли від вирішення вимоги окремого провадження виникає спір про право цивільне і позовна вимога щодо вирішення такого спору може бути заявлена одночасно із відповідною вимогою окремого провадження.

В даному випадку, вимога окремого провадження не може розглядатися за правилами позовного провадження, оскільки самостійний розгляд заяви про визнання особи недієздатною в порядку позовного провадження діючим цивільним процесуальним законодавством не передбачено.

Суд апеляційної інстанції на наведене уваги не звернув, дійшов помилкового висновку про залишення заяви без розгляду, не зазначивши при цьому жодної норми процесуального права, якою він керувався дійшовши такого висновку.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції у апеляційному порядку, апеляційний суд не врахував висновків суду касаційної інстанції, викладених в ухвалі колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 жовтня 2014 року, постановленого у справі за позовом прокурора Саксаганського району м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в інтересах ОСОБА_6 до ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, органу опіки і піклування виконавчого комітету Саксаганської районної у м. Кривому Розі Дніпропетровської області ради, треті особи: приватний нотаріус Криворізького міського нотаріального округу ОСОБА_13, комунальне підприємство Дніпропетровської обласної ради "Криворізьке бюро технічної інвентаризації", про визнання особи недієздатною, визнання договорів недійсними, скасування реєстрації права власності, витребування майна та визнання права власності (а.с. 11-14) щодо безпідставного об'єднання в одне провадження два види цивільного судочинства (окремого та позовного провадження). За змістом п. 1 ч. 2, ч. 4 ст. 234 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження, зокрема, справи про визнання фізичної особи недієздатною. У випадках, встановлених пунктами 1, 3, 4, 9, 10 частини другої цієї статті, розгляд справ проводиться судом у складі одного судді і двох народних засідателів.

Таким чином, цивільним процесуальним законодавством встановлено певні особливості для розгляду окремих категорії справ, в тому числі щодо визнання фізичної особи недієздатною, відмінними від справ, які розглядаються в порядку позовного провадження.

При цьому у порушення ст. 303 ЦПК України суд апеляційної інстанції не перевірив законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції по суті спору, постановив помилкову ухвалу з порушенням норм процесуального права.

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду.

Виходячи з викладеного колегія суддів вважає, що апеляційний суд допустив порушення вказаних норм процесуального права, що унеможливлює встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, не виконав своїх обов'язків, визначених законом, тому ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з передачею справи на новий апеляційний розгляд.