розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 про скасування рішення постійно діючого третейського суду при Асоціації виробничих підприємств "Бона Деа" від 1 грудня 2014 року у справі № 1211-14/01 за позовом кредитної спілки "Українська кредитно-фінансова група" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу апеляційного суду м. Києва від 22 вересня 2015 року, -

У березні 2015 року ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою про скасування рішення постійно діючого третейського суду при Асоціації виробничих підприємств "Бона Деа" від 1 грудня 2014 року у справі № 1211-14/01 за позовом кредитної спілки "Українська кредитно-фінансова група" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що вказаним рішенням Постійно діючого Третейського суду частково задоволено позовні вимоги Кредитної спілки "Українська кредитно-фінансова група" до неї та стягнуто на користь позивача заборгованість у розмірі 32 041 грн 20 коп., у задоволенні решти вимог відмовлено. Рішення третейського суду було вручено їй 4 грудня 2014 року через пошту.

Вказувала, що склад суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам закону, а саме справу було розглянуто головою третейського суду ОСОБА_2, який є керівником Асоціації виробничих підприємств "Бона Деа" та відноситься до осіб, які обираються (призначаються) до органу управління юридичної особи, уповноважених представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори та дані про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 27 листопада 2014 року № 19678276. На її думку, ОСОБА_2 незаконно призначив себе до складу третейського суду та незаконно не заявив самовідвід, чим грубо порушив вимоги ст.19 ЗУ "Про третейські суди", а тому склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам закону.

Також зазначала, що третейський суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не брали участь у справі. Рішення третейського суду прийнято без врахувань положень ст. 45 Закону України "Про третейські суди" стосовно дослідження всіх обставин справи. При розгляді заяви від 29 листопада 2014 року про компетенцію третейського суду було грубо порушено правила третейського розгляду, зокрема: не винесено та не направлено ухвали про зупинення провадження у справі; не винесено та не направлено ухвали про відновлення провадження у справі; не повідомлено про день, час та місце проведення засідання третейського суду після відновлення провадження. Вказувала, що на 1 грудня 2014 року взагалі не призначалось засідання третейського суду за наслідками розгляду заяви від 29 листопада 2014 року про компетенцію третейського суду з обов'язковим зупиненням та відновленням провадження, тобто у третейського суду не було законних підстав 1 грудня 2014 року приймати рішення у справі № 1211-14/01.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 7 липня 2015 року заяву задоволено.

Скасовано рішення постійно діючого третейського суду при Асоціації виробничих підприємств "Бона Деа" від 1 грудня 2014 року у справі № 1211-14/01 за позовом кредитної спілки "Українська кредитно-фінансова група" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 22 вересня 2015 року ухвалу суду першої інстанції скасовано та постановлено нову ухвалу про відмову у задоволенні заяви.

У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить ухвалу апеляційного суду скасувати, ухвалу суду першої інстанції залишити в силі.

Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Апеляційний суд, відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 про скасування рішення третейського суду, виходив із того, що твердження заявника (які суд першої інстанції вважав доведеними) про те, що суддя третейського суду ОСОБА_2 був особисто чи опосередковано заінтересований у результаті розгляду справи, непереконливі, оскільки договір від 1 червня 2012 року № 0106/12, за яким "Кредитна спілка Українська кредитно-фінансова група" є членом Асоціації виробничих підприємств "Бона Деа", діяв до 1 жовтня 2014 року і на час ухвалення рішення третейським судом він припинив свою дію.

Крім того заявник не надав допустимих доказів, які б підтверджували, що склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам закону, оскільки він не не посилався на порушення Регламенту постійно діючого третейського суду при Асоціації виробничих підприємств "Бона Деа" при визначенні третейського судді для вирішення конкретної справи.

Неправильне вирішення заяви про відсутність у третейського суду компетенції стосовно переданого на його вирішення спору до початку розгляду справи по суті, не є підставою для скасування рішення третейського суду.

Проте, повністю погодитись з висновком апеляційного суду не можна.

Відповідно до положень ст. ст. 303, 304 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Справа розглядається в апеляційному суді за правилами, встановленими для розгляду справи судом першої інстанції, з винятками і доповненнями, встановленими законом.

Зміст ухвали суду апеляційної інстанції передбачено в ст. 315 ЦПК України, в якій, зокрема, зазначаються: узагальнені доводи та заперечення осіб, які беруть участь у справі; встановлені судом першої інстанції обставини; мотиви, з яких апеляційний суд виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався; у разі відхилення апеляційної скарги зазначаються мотиви її відхилення.

Судом установлено, що рішенням постійно діючого третейського суду при Асоціації виробничих підприємств "Бона Деа" від 1 грудня 2014 року частково задоволено позов кредитної спілки "Українська кредитно-фінансова група" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість у розмірі 32 041 грн 20 коп., у задоволенні решти вимог відмовлено.

Відповідно до статті 389-5 ЦПК України рішення третейського суду може бути скасовано якщо справа, в якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону.

Відповідно до пункту 14 частини 1 статті 6 Закону України "Про третейські суди" (частину 1 статті 6 Закону доповнено пунктом 14 згідно із Законом № 2983-VI від 3 лютого 2011 року (2983-17) ), третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком, зокрема, справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки). Рішення третейського суду, про скасування якого просив заявник, ухвалено після внесення зазначених змін до Закону.

Апеляційний суд, розглядаючи заяву про скасування рішення третейського суду на вказану обставину не звернув уваги та відмовив у її задоволенні, помилково пославшись на те, що спір, який виник між сторонами, не є спором щодо захисту прав споживачів.

Оскільки заявник є споживачем послуг банку, спір виник щодо заборгованості за кредитом, третейському суду в силу положень пункту 14 частини 1 статті 6 Закону України "Про третейські суди" така справа не підвідомча.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 2 вересня 2015 року № 6-856цс15, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вищенаведені норми законодавства не врахував, не звернув увагу на те, що рішення третейського суду у даній справі ухвалено 1 грудня 2014 року, тобто після внесення зазначених змін до вищевказаного закону, не визначив характер спору, що виник між сторонами, а саме, в якому порядку він повинен розглядатися судом.

За таких обставин, постановлена у справі ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню з передачею справи до суду першої інстанції для продовження розгляду, з підстав, передбачених ст. 342 ЦПК України.