головуючогоДьоміної О.О.,суддів:Демяносова М.В., Маляренка А.В.,Парінової І.К., Ступак О.В.,розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до Публічного акціонерного товариства "Дніпрогаз", Управління праці та соціального захисту населення Бабушкінської районної у м. Дніпропетровську ради про захист прав споживача, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 16 грудня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 грудня 2015 року,

У листопаді 2014 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Дніпрогаз" (далі - ПАТ "Дніпрогаз"), Управління праці та соціального захисту населення Бабушкінської районної у м. Дніпропетровську ради про захист прав споживача.

Ухвалою судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 16 грудня 2014 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 грудня 2015 року, позовну заяву ОСОБА_6 було визнано неподаною та повернуто позивачеві.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати ухвали судів першої та апеляційної інстанцій, обґрунтовуючи свою вимогу неправильним застосуванням судами норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Судами встановлено, що у листопаді 2014 року ОСОБА_6 звернувся до суду першої інстанції із позовом до ПАТ "Дніпрогаз", Управління праці та соціального захисту населення Бабушкінської районної у м. Дніпропетровську ради про захист прав споживача, у якому просив ухвалити рішення про визнання незаконними дій ПАТ "Дніпрогаз" з припинення газопостачання та спонукання останнього до негайного відновлення газопостачання у його помешканні; покладання солідарної та/або дольової чи субсидіарної відповідальності на відповідачів та стягнення з відповідача 15 000 грн за не спожитий ним природний газ за останні 15 років; стягнення з відповідачів різниці між пільговою та звичайною ціною за спожитий ним та наданий відповідачем газ на суму 5 000 грн за майже 4 роки; про стягнення з відповідачів 180 000 грн у відшкодування завданої йому моральної шкоди та стягнення з відповідача 1 200 грн за вимушено придбану портативну газову пічку та газові балони до неї.

Статтею 119 ЦПК України встановлені вимоги щодо форми і змісту позовної заяви, зокрема, пунктом 3 частини 2 вказаної статті зазначено, що позовна заява повинна містити зміст позовних вимог.

Ухвалою судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 14 листопада 2014 року позовну заяву ОСОБА_6 було залишено без руху, як таку, що не відповідає вимогам ст. 119 ЦПК України, та надано строк п'ять днів з дня отримання копії вказаної ухвали для усунення недоліків.

Копія вищевказаної ухвали була отримана позивачем 08 грудня 2014 року, що підтверджується матеріалами справи.

На виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху, 11 грудня 2012 року ОСОБА_6 подав до суду першої інстанції доповнення-роз'яснення до позовної заяви.

Ухвалою судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 16 грудня 2014 року позовну заяву ОСОБА_6 до ПАТ "Дніпрогаз", Управління праці та соціального захисту населення Бабушкінської районної у м. Дніпропетровську ради про захист прав споживача було визнано неподаною та повернуто позивачеві.

Постановляючи ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 14 листопада 2014 року про залишення позовної заяви без руху, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовна заява не відповідає вимогам ст. 119 ЦПК України, зокрема, позивачем не викладені позовні вимоги у відповідності до ст. 16 ЦК України.

Проте із вказаним висновком погодитися не можна виходячи з наступного.

Відповідно до положень ст. ст. 55, 124 Конституції України, ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в установленому законом порядку звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

При цьому, враховуючи норми ст. ст. 27, 31 ЦПК України, позивач самостійно визначає предмет й підстави позову та на власний розсуд розпоряджається своїми правами щодо предмета позову.

Відповідно до п. п. 3, 5, 6 ч. 2 ст. 119 ЦПК України позовна заява повинна містити: зміст позовних вимог; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину.

Отже, ст. 119 ЦПК України передбачає вичерпний перелік вимог щодо форми та змісту позовної заяви і лише у межах цих вимог суд повинен вирішувати питання про наявність чи відсутність недоліків.

Суд зобов'язаний розглядати справу в межах заявлених позовних вимог і відмова у прийнятті позову через необґрунтованість позовної заяви фактично є відмовою в судовому захисті та порушенням вимог ст. 6 Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод щодо доступу до правосуддя.

Судом першої інстанції не дотримано вимог чинного цивільного процесуального закону, апеляційним судом вказані помилки не виправлено.

З огляду на викладене постановлені ухвали судів не можна визнати законними й обґрунтованими, тому вони підлягають скасуванню, а справа передачі до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Керуючись ст. ст. 336, 342 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 16 грудня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 грудня 2015 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.