головуючогоКузнєцова В.О.,суддів: Ізмайлової Т.Л., Кадєтової О.В., Мостової Г.І., Наумчука М.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до Першої Вінницької державної нотаріальної контори, третя особа - нотаріус Першої Вінницької державної нотаріальної контори Дишкант Марина Володимирівна, про оскарження відмови у вчиненні нотаріальних дій та зобов'язання вчинити дії, за касаційною скаргою Першої Вінницької державної нотаріальної контори в особі виконуючого обов'язки завідувача ОСОБА_8 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 21 серпня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 21 вересня 2015 року,

У червні 2015 року ОСОБА_6 звернулась до суду з позовом до Першої Вінницької державної нотаріальної контори про оскарження відмови у вчиненні нотаріальних дій та зобов'язання вчинити дії.

На обґрунтування вимог ОСОБА_6 посилалась на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла її мати ОСОБА_9, після смерті якої залишилась спадщина. Позивач 11 листопада 2014 року подала до Першої Вінницької державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_9, в якій зазначила про наявність ще одного спадкоємця - сина померлої - ОСОБА_10, який спадщину не прийняв. Після закінчення шестимісячного строку позивач звернулась до Першої Вінницької державної нотаріальної контори з метою оформлення спадщини, однак 16 червня 2015 року державний нотаріус Першої Вінницької державної нотаріальної контори ДишкантМ.В. винесла постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, якою відмовила позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на Ѕ частини квартири АДРЕСА_1. Відмова мотивована тим, що спадкоємець ОСОБА_10 може бути недієздатним чи таким, дієздатність якого обмежена.

ОСОБА_6 вважала такі дії нотаріуса незаконними, тому просила суд скасувати постанову державного нотаріуса Першої Вінницької державної нотаріальної контори Дишкант М.В. від 16 червня 2015 року про відмову їй у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на Ѕ частини квартири АДРЕСА_1 та зобов'язати державного нотаріуса Першої Вінницької державної нотаріальної контори видати свідоцтво про право на спадщину за законом.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 21 серпня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 21 вересня 2015 року, позов ОСОБА_6 задоволено.

Скасовано постанову нотаріуса Першої Вінницької державної нотаріальної контори Дишкант М.В. від 16 червня 2015 року, якою було відмовлено ОСОБА_6 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на Ѕ частини квартири АДРЕСА_1 належної її матері ОСОБА_9, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року.

Зобов'язано нотаріуса Першої Вінницької державної нотаріальної контори видати ОСОБА_6 свідоцтво про право на спадщину за законом на майно, що належало її матері ОСОБА_9, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі Перша Вінницька державна нотаріальна контора в особі виконуючого обов'язки завідувача ОСОБА_8 порушує питання про скасування оскаржуваних рішень судів із залишенням позову без розгляду, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що ОСОБА_9 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року. Згідно з копією спадкової справи № 839/2014 до майна померлої ОСОБА_6 подано заяву від 11 листопада 2014 року про прийняття спадщини, яка повідомила про існування іншого спадкоємця ОСОБА_10, будь-яких інших заяв про прийняття спадщини матеріали спадкової справи не містять.

Згідно з договором купівлі-продажу від 16 жовтня 2003 року, посвідченим приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Майструк В.І., зареєстрованим в реєстрі № 2810, ОСОБА_12 продала, а ОСОБА_9 та ОСОБА_13 купили в рівних долях кожний квартиру АДРЕСА_1

Згідно з відповіддю від 25 травня 2015 року № 2221 КП "Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації" за ОСОБА_9 зареєстровано право приватної власності на Ѕ частини квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Майструк В.І. 16 жовтня 2003 року № 2810.

За змістом ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно із ч. 5. ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Частиною 1 статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Згідно із ч. 1 ст. 1298 ЦК України свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини.

Виходячи з положень п. п. 1.2. п. 1, п. п. 3.1. п. 3, п. п. 4.1, 4.9 п. 4 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 (z0282-12) (далі - Порядок), при зверненні спадкоємця у зв'язку з відкриттям спадщини нотаріус з'ясовує відомості стосовно факту смерті спадкодавця, часу і місця відкриття спадщини, кола спадкоємців, наявності заповіту, наявності спадкового майна, його складу та місцезнаходження, необхідність вжиття заходів щодо охорони спадкового майна. Право на спадкування здійснюється спадкоємцями шляхом прийняття спадщини або її неприйняття. При видачі свідоцтва про право на спадщину за законом нотаріус перевіряє наявність підстав для закликання до спадкування за законом осіб, які подали заяви про видачу свідоцтва. Свідоцтво про право на спадщину видається на підставі заяви спадкоємців, які прийняли спадщину, після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини, а у випадках, передбачених ч. 2 ст. 1270, ст. 1276 ЦК України, - не раніше зазначених у цих статтях строків.

У справі, яка переглядається, суд першої інстанції, встановивши, що ОСОБА_10 не реалізував свого права на прийняття спадщини в межах шестимісячного строку, тому відповідно до ч. 1 ст. 1272 ЦК України та п.п. 4.9 глави 10 Порядку він вважається таким, що не прийняв спадщину, і його не може бути закликано нотаріусом до спадкування, дійшов обґрунтованого висновку, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, про відсутність перешкод позивачу в отриманні свідоцтва про право на спадщину з наведених нотаріусом підстав та у зв'язку із цим неправомірність дій державного нотаріуса.

Разом з тим колегією суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ не приймаються доводи касаційної скарги про те, що позов підлягає залишенню без розгляду, оскільки свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Оскільки відмова нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину не поєднана з обставинами, з якими закон пов'язує підстави для такої відмови, спір про право на спадщину відсутній, у позивача відсутні перешкоди в отриманні такого свідоцтва в нотаріальній конторі, суди попередніх інстанцій відповідно до норм процесуального права правильно розглянули спір у позовному провадженні.

Отже доводи касаційної скарги в указаній частині висновків судів не спростовують та зводяться до переоцінки доказів, що не відповідає вимогам ст. 335 ЦПК України, оскільки суд касаційної інстанції позбавлений можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним.

Однак не можна погодитися із висновком суду апеляційного суду про залишення без змін рішення суду першої інстанції в частині зобов'язання державного нотаріуса видати позивачу свідоцтво про право спадщину з таких підстав.

Справи про спадкування за законом мають вирішуватись на основі правил глави 86 ЦК України (435-15) .

Згідно із главою 13 Порядку нотаріус відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо: вчинення такої дії суперечить законодавству України; не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії; дія підлягає вчиненню іншим нотаріусом або посадовою особою, яка вчиняє нотаріальні дії; є сумніви у тому, що фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, усвідомлює значення, зміст, правові наслідки цієї дії, або є підозра в тому, що ця особа діє під впливом насильства; з проханням про вчинення нотаріальної дії звернулась особа, яка в установленому порядку визнана недієздатною, або уповноважений представник не має необхідних повноважень; правочин, що укладається від імені юридичної особи, суперечить цілям, зазначеним у її статуті чи положенні, або виходить за межі її діяльності; особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла плату за її вчинення; особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла встановлені законодавством платежі, пов'язані з її вчиненням; в інших випадках, передбачених Законом.

Главою 14 Порядку передбачено, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Такі ж підстави для відмови у вчиненні нотаріальної дії та порядок оскарження нотаріальних дій передбачені у ст. ст. 49, 50 Закону України "Про нотаріат".

Виходячи зі змісту глави 86 ЦК України (435-15) , положень ст. ст. 49, 50 Закону України "Про нотаріат" та глав 13, 14 Порядку, у разі встановлення обґрунтованості позову про оскарження нотаріального акта суд визнає такий акт неправомірним і скасовує його.

При цьому суд не має права зобов'язувати нотаріуса до вчинення тих дій, які згідно із Законом України "Про нотаріат" (3425-12) та Порядком можуть здійснюватися лише нотаріусом за заявою особи, оскільки вказаними нормами передбачено і інші підстави для відмови у вчиненні нотаріальної дії, які підлягають перевірці нотаріусом при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом.

Зобов'язуючи державного нотаріуса видати позивачу свідоцтво про право на спадщину за законом на майно, суди попередніх інстанцій вказані норми матеріального права не врахували та помилково зобов'язали нотаріуса вчинити дії, які можуть здійснюватися лише нотаріусом.

За таких обставин ухвалені у справі рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позовних вимог про зобов'язання нотаріуса Першої Вінницької державної нотаріальної контори видати ОСОБА_6 свідоцтво про право на спадщину за законом на майно не відповідають вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для їх скасування, однак оскільки у справі, що переглядається, не вимагається встановлення нових обставин, вказані недоліки можуть бути усунуті судом апеляційної інстанції, тому ухвала суду апеляційної інстанції в частині вказаних позовних вимог підлягає скасуванню, а справа в цій частині передачі на новий розгляд до цього суду.

В іншій частині оскаржувані рішення з наведених підстав підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу Першої Вінницької державної нотаріальної контори в особі виконуючого обов'язки завідувача ОСОБА_8 задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 21 вересня 2015 року в частині позовних вимог про зобов'язання державного нотаріуса Першої Вінницької державної нотаріальної контори видати ОСОБА_6 свідоцтво про право на спадщину за законом на майно, що належало її матері ОСОБА_9, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року, скасувати, справу у цій частині передати на новий розгляд до цього ж суду.