головуючого Касьяна О.П., суддів: Дербенцевої Т.П., Попович О.В., Остапчука Д.О., Савченко В.О., розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до Служби безпеки України, третя особа - ОСОБА_7, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, за касаційною скаргою Служби безпеки України на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 02 листопада 2015 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 16 грудня 2015 року,

У серпні 2015 року ОСОБА_6 звернулася до суду із позовом, у якому просила стягнути із Служби безпеки України на її користь 97 398 грн 55 коп. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої пошкодженням її автомобіля внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, 5 000 грн моральної шкоди та 1 600 грн витрат на проведення оцінки завданої шкоди.

На обґрунтування своїх вимог посилалася на ті обставини, що 03 січня 2015 року по вул. С. Петлюри - Саксаганського в м. Києві сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки "Деу Ланос", який належить Службі безпеки України, під керуванням водія ОСОБА_7, та належного їй автомобіля "Нісан" під керуванням водія ОСОБА_8 внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження та їй завдано шкоди у розмірі 196 697 грн 60 коп.

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 23 січня 2015 року ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та притягнуто до адміністративної відповідальності.

ОСОБА_7 працює водієм у Службі безпеки України та порушив правила дорожнього руху, перебуваючи за кермом службового автомобіля.

На момент настання страхової події цивільно-правова відповідальність власника автомобіля "Деу Ланос" за договором обов'язкового страхування була застрахована ПрАТ "СК "ВУСО", яка частково відшкодувала позивачці збитки у розмірі 50 000 грн, крім того, вона продала пошкоджений автомобіль за 49 299,05 грн, а решту частину збитків, завдану їй моральну шкоду та витрати, пов'язані із проведенням оцінки вартості завданих збитків згідно з вимогами чинного законодавства повинна відшкодувати Служба безпеки України, просила задовольнити позов.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 02 листопада 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 16 грудня 2015 року, позов задоволено частково.

Стягнуто зі Служби безпеки України на користь ОСОБА_6 матеріальні збитки у розмірі 98 998 грн 55 коп.

У решті позову відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

У касаційній скарзі Служба безпеки України просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Рішення суду першої інстанції та рішення апеляційного суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди не оскаржені, тому відповідно до ст. 335 ЦПК України в цій частині судом касаційної інстанції не переглядаються.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що дорожньо-транспортна пригода сталася з вини водія ОСОБА_7, який в цей час виконував свої трудові обов'язки як працівник Служби безпеки України і управляв автомобілем відповідача, тому роботодавець повинен відшкодувати позивачці різницю між сплаченим їй страховим відшкодуванням, вартістю проданого нею пошкодженого автомобіля та фактичним розміром шкоди, а також сплатити витрати, пов'язані з оцінкою збитків.

Оскаржувані судові рішення є правильними та такими, що ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з огляду на наступне.

Судами встановлено, що 03 січня 2015 року по вул. С. Петлюри -Саксаганського в м. Києві сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки "Деу Ланос", який належить Службі безпеки України, під керуванням водія ОСОБА_7, та автомобіля марки "Нісан", який належить ОСОБА_6, під керуванням водія ОСОБА_8

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 23 січня 2015 року ОСОБА_7 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України, та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

Згідно зі страховим полісом від 01 вересня 2014 року цивільно-правова відповідальність власника автомобіля "Деу Ланос" застрахована у ПрАТ "СК "ВУСО", яке виплатило ОСОБА_6 страхове відшкодування у розмірі 50 000 грн в межах ліміту.

Згідно зі звітом від 29 січня 2015 року № 3699, складеним СПД ОСОБА_9, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки "Нісан", становить 196 697 грн 60 коп.

Згідно із висновком СПД ОСОБА_9, викладеним у звіті від 25 травня 2015 року № 3897, ринкова вартість пошкодженого автомобіля позивачки становить 49 299 грн 05 коп.

Витрати, понесені позивачкою за складання звітів, становлять 1 600 грн.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився апеляційний суд, повно та всебічно з'ясував та встановив обставини справи, надав належну оцінку наявним доказам та правильно виходив з того, що дорожньо-транспортна пригода сталася з вини ОСОБА_7, який на час скоєння ДТП працював у Службі безпеки України водієм та перебував за кермом службового транспортного засобу, виконуючи свої трудові обов'язки.

Отже, роботодавець повинен відшкодувати позивачці шкоду, завдану їй пошкодженням її автомобіля їх працівником, як передбачено ст. ст. 1166, 1172 ЦК України, у розмірі, що становить різницю між фактичним розміром завданої шкоди, сплаченим страховим відшкодуванням, та ринковою вартістю пошкодженого автомобіля (ст. 1194 ЦК України), а також відшкодувати витрати на проведення оцінки вартості збитку.

Судами правильно застосовано закон, який регулює відносини, що виникли між сторонами, оскаржувані судові рішення ухвалені з дотриманням норм процесуального права.

Доводи касаційної скарги про те, що витрати на проведення оцінки вартості завданого збитку має відшкодувати ПрАТ "СК "ВУСО", а не Служба безпеки України, є безпідставними, оскільки страховик сплатив позивачці страхове відшкодування в межах ліміту і вона не позбавлена можливості заявити вимоги про стягнення різниці між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням у разі недостатності страхового відшкодування для повного відшкодування завданої їй шкоди відповідно до ст. 1194 ЦК України, до особи, відповідальної за завдані збитки, - Служби безпеки України.

Доводи касаційної скарги про те, що судами не розглянуті клопотання, які були заявлені відповідачем, є безпідставними, оскільки спростовуються матеріалами справи.

Доводи про те, що судами не були досліджені докази, які б підтверджували технічний стан автомобіля на момент його відчуження, не обґрунтовані відповідними доказами, а судами встановлено, що автомобіль позивача було відчужено як металобрухт за ціною, визначеною при оцінці вартості пошкодженого автомобіля, у розмірі 49 299 грн, а доказів протилежного відповідачем не надано.

Сума матеріальних збитків, завданих позивачці пошкодженням її автомобіля, підтверджується наявними у справі висновками спеціалістів, які відповідачем не спростовані, а клопотання про призначення повторної експертизи ним не заявлено.

За таких обставин касаційну скаргу потрібно відхилити, рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 02 листопада 2015 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 16 грудня 2015 року залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 335, 336, 337, 344, 345 ЦПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу Служби безпеки України відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 02 листопада 2015 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 16 грудня 2015 року залишити без змін.