головуючого Касьяна О.П., суддів: Дербенцевої Т.П., Попович О.В., Остапчука Д.О., Савченко В.О., розглянувши у судовому засіданні справу за позовом кредитної спілки "Всеукраїнське народне кредитне товариство" до ОСОБА_6, третя особа - ОСОБА_7, про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою кредитної спілки "Всеукраїнське народне кредитне товариство" на заочне рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 07 жовтня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 листопада 2015 року,

У серпні 2015 року КС "Всеукраїнське народне кредитне товариство" звернулося до суду із позовом, у якому просило стягнути з ОСОБА_6 солідарно з ОСОБА_7 заборгованість за кредитним договором у розмірі 52 520 грн 59 коп. та 600 грн на відшкодування витрат на правову допомогу.

На обґрунтування своїх вимог посилалося на ті обставини, що 28 листопада 2008 року між позивачем та ОСОБА_7 укладено кредитний договір, за яким позичальнику надано кредит в розмірі 7 300 грн строком до 28 листопада 2010 року зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі, визначеному договором.

На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між КС "Всеукраїнське народне кредитне товариство" та ОСОБА_6 у цей же день укладено договір поруки, за яким вона поручилася перед кредитором за виконання боржником свого обов'язку.

Взятих на себе зобов'язань ОСОБА_7 не виконав, у зв'язку з чим станом на 20 листопада 2013 року утворилась заборгованість за кредитним договором у розмірі 52 000 грн 59 коп., з яких 7 300 грн - заборгованість за тілом кредиту, 43 609 грн 82 коп. - заборгованість за відсотками, 1 090 грн 77 коп. - 3 % річних від простроченої суми кредиту, яка стягнута на користь КС "Всеукраїнське народне кредитне товариство" рішенням Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 13 травня 2014 року.

Рішення суду не виконано, заборгованість не погашена, а договір кредиту був укладений в інтересах сім'ї, тому відповідачка як дружина боржника повинна нести обов'язок по поверненню кредитних коштів солідарно зі своїм чоловіком, позивач просив задовольнити позов.

Заочним рішенням Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 07 жовтня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 листопада 2015 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі КС "Всеукраїнське народне кредитне товариство" просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що підстав для стягнення боргу за кредитним договором з відповідачки немає, оскільки порука припинилась, а сума боргу вже стягнута з боржника за рішенням суду і стягнення боргу має відбуватись у порядку виконання судового рішення, крім того, боржник в даному випадку є третьою особою у справі, отже, не може нести солідарного обов'язку.

Погодившись з рішенням суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову та залишаючи рішення без змін, апеляційний суд виходив з того, що за вказаним кредитним договором боржником є чоловік відповідачки, а надання нею згоди як дружини на укладення цього договору і використання коштів в інтересах сім'ї не покладає на неї солідарного обов'язку з боржником і вона не може відповідати за зобов'язаннями свого чоловіка зі сплати боргу.

Проте погодитися з такими судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій не можна з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, ухваленим з виконанням усіх вимог цивільного судочинства, згідно із законом, на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Цим вимогам оскаржувані судові рішення не відповідають.

Судами встановлено, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 перебувають у шлюбі між собою.

28 листопада 2008 року між КС "Всеукраїнське народне кредитне товариство" та ОСОБА_7 укладено кредитний договір, за яким позичальнику надано кредит в розмірі 7 300 грн на строк до 28 листопада 2010 року зі сплатою процентів за користування кредитом, які складаються з основної суми процентів - 60 % річних на залишок суми кредиту та додаткової суми процентів, розрахованих за відповідною формулою.

У цей же день з метою забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором між кредитною спілкою та ОСОБА_6 укладено договір поруки, за яким відповідачка зобов'язалась відповідати перед кредитором солідарно з боржником за виконання ним своїх зобов'язань.

ОСОБА_7 не виконав узятих на себе зобов'язань за кредитним договором, у зв'язку з чим станом на 20 листопада 2013 року утворилась заборгованість у розмірі 52 000 грн 59 коп., з яких 7 300 грн - заборгованість за тілом кредиту, 43 609 грн 82 коп. - заборгованість по відсоткам, 1 090 грн 77 коп. - 3 % річних від простроченої суми кредиту.

Рішенням Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 13 травня 2014 року ця сума боргу стягнута з ОСОБА_7 на користь КС "Всеукраїнське народне кредитне товариство".

Відповідно до ст. 541 ЦК України солідарний обов'язок виникає у випадках, встановлених договором або законом.

За змістом ч. 3 ст. 61, ч. 4 ст. 65, ч. 2 ст. 73 СК України якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором використане в інтересах сім'ї.

Стягнення може бути накладено на майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя, якщо судом встановлено, що договір був укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї і те, що було одержане за договором використане на її потреби.

Отже, об'єктом права спільної сумісної власності подружжя є як предмети матеріального світу, так і майнові права та обов'язки. Договір, укладений одним із подружжя, створює обов'язки для другого з подружжя в разі, якщо його укладено в інтересах сім'ї, а одержане за цим договором майно фактично використано на задоволення потреб сім'ї.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції не виконав вимог процесуального права (ст. ст. 10, 213, 214 ЦПК України) щодо повноти та всебічності розгляду та з'ясування обставин справи, не визначився із підставами заявленого позову та обставинами, якими обґрунтовувалися позовні вимоги, не уточнив їх.

Не врахував, що позивач звертаючись до суду із позовом, вказував про те, що дружина боржника має нести солідарну з чоловіком відповідальність по сплаті боргу за кредитним договором, оскільки кредит був отриманий в інтересах сім'ї і використаний на її потреби, і одержані кошти є об'єктом права спільної сумісної власності, не надав належної оцінки цим обставинам та їх не перевірив, не з'ясував, чи були отримані кредитні кошти ОСОБА_7 в інтересах сім'ї та чи були вони фактично використані на задоволення її потреб, а відтак не встановив, чи створює цей договір обов'язок для другого з подружжя зі сплати боргу.

Натомість, пославшись на те, що порука ОСОБА_6 припинилась, а її чоловік (боржник) залучений до участі у справі як третя особа і на нього не може покладатись солідарна відповідальність, а борг вже стягнуто з нього за рішенням суду, не встановив характер відносин, що склалися між сторонами, та не визначився із нормами матеріального права, які їх регулюють, зробив передчасний висновок про відмову у задоволенні позову, ухвалив рішення з порушенням норм процесуального права.

Апеляційний суд цих недоліків не усунув, на порушення ст. 303 ЦПК України не перевірив законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, а вказавши про те, що ч. 4 ст. 65 СК України не створює зобов'язань для другого з подружжя перед кредитором по поверненню боргу за кредитним договором, постановив ухвалу про залишення рішення суду першої інстанції без змін з порушенням норм процесуального права.

Ураховуючи, що такі порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права унеможливлюють встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду потрібно скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, як передбачено ст. 338 ЦПК України.

За таких обставин касаційну скаргу потрібно задовольнити частково, заочне рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 07 жовтня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 листопада 2015 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 335, 336, 338, 344, 345 ЦПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу кредитної спілки "Всеукраїнське народне кредитне товариство" задовольнити частково.

Заочне рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 07 жовтня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 листопада 2015 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.