На обґрунтування позовних вимог зазначало, що ОСОБА_4, перебуваючи на посаді директора ДП "Івано-Франківський військовий лісопромкомбінат", своїми неправомірними діями завдав шкоди Підприємству. Так, під час проведення ревізії Контрольно-ревізійним департаментом Міністерства оборони України було встановлено порушення норм КЗпП (322-08) , статутних документів Підприємства та відомчих інструкцій тощо. Зокрема було встановлено, що на підставі наказів директора Підприємства від 25 квітня 2007 року № 91-в, від 23 листопада 2007 року № 215-в, від 27 травня 2008 року № 92-в та актів комісії розподілу чистого прибутку від 06 грудня 2006 року, від 23 листопада 2007 року, від 08 лютого 2008 року відповідачу в книзі нарахування заробітної плати було нараховано винагороду в розмірі 95 300 грн 00 коп. за підсумками 2005 року, 99 400 грн 00 коп. за підсумками 2006 року та 1 14100 грн 00 коп. за підсумками 2007 року. Рішення про дані виплати були прийняті без участі органу управління МО України, що є порушенням п. 3.2 контракту, укладеного між Міністерством оборони України та відповідачем. Також перевіркою було встановлено, що відповідачу проводилось нарахування та виплата надбавки за вислугу років в розмірі 40 % до посадового окладу на підставі наказу від 17 січня 2008 року № 18-в всупереч п. 3.1 укладеного з відповідачем контракту, де передбачено нарахування та виплату даної надбавки в розмірі 25 % до посадового окладу. Таким чином, ОСОБА_4 зайво нарахована надбавка за вислугу років на суму 4 010 грн 17 коп. та зайво перераховано до державних цільових фондів кошти в сумі 1 467 грн 72 коп. Крім цього встановлено, що в порушення п. 3.4 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (100-95-п) , впродовж 2008 року при нарахуванні відпускних у рахунок включалися виплати одноразового характеру (компенсації за невикористані відпустки) та одноразова винагорода за підсумками роботи за рік, включена до середнього заробітку кожного місяця розрахункового періоду 1/12 винагороди, нарахованої в поточному році за попередній календарний рік, що призвело до переплати заробітної плати за час відпустки ОСОБА_4 на загальну суму 9 133 грн 55 коп. Посилаючись на наведене, просив стягнути з ОСОБА_4 на свою користь 321 943 грн 72 коп.

У січні 2012 року ОСОБА_4 звернувся до суду із зустрічними позовом до ДП"Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" про стягнення коштів.

На обґрунтування позовних вимог, з урахуванням уточнень, зазначав, що працював на Підприємстві з грудня 1986 року по лютий 2009 року.

В період з 2006 року по 2009 рік на Підприємстві було чинним Положення про додаткове матеріальне заохочення керівників та працівників, яке було частиною колективного договору і передбачало виплату працівника комбінату частини чистого прибутку, отриманого підприємством (далі Положення). Відповідно до даного Положення, фінансових планів та інших нормативних документів йому було нараховано за 2007 рік додаткове матеріальне заохочення з вирахуванням податків у сумі 96 440 грн 47 коп. (на дану суму йому була виписана продукція в Чернівецькому військовому лісгоспі, однак ним не отримана). У 2008 році на виконання вимог п. 9 ст. 65, п. 9 ст. 75 ГК України, фінансового плану на 2008 рік затвердженого Міністром оборони України і узгодженого з Кабінетом Міністрів України, діючого Положення та п. 8.1.1. Галузевої угоди т.в.о. директора Підприємства ОСОБА_6 видав розпорядження від 02 лютого 2009 року № 72 "Про підготовку необхідної документації для нарахування додаткового матеріального заохочення за 2008 рік". Однак у порушення ст. ст. 9, 16 та п. 3 ст. 247 КЗпП та вимог фінансового плану новий т.в.о. директора ОСОБА_7 без погодження з об'єднаним профспілковим комітетом змінив умови договору про працю та відмінив вищевказане розпорядження, чим грубо порушив ст. 22 Закону України "Про оплату праці". Вважає, що йому незаконно не було нараховано додаткове матеріальне заохочення за 2008 рік у сумі 108 764 грн 44 коп. Ураховуючи викладене ОСОБА_4 просив стягнути на його користь з ДП "Івано-Франківський військовий лісопромкомбінат" додаткове матеріальне заохочення за рахунок чистого прибутку підприємства за 2008 рік та невиплачене додаткове матеріальне заохочення за 2007 рік, всього у сумі 205 204 грн 91 коп.

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 20 вересня 2013 року в задоволенні позовних вимог ДП "Івано-Франківський військовий лісопромкомбінат" відмовлено. Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено. Стягнуто з ДП "Івано-Франківський військовий лісопромкомбінат" на користь ОСОБА_4 кошти в розмірі 205 204 грн 91 коп.

Ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 06 березня 2014 року рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 20 вересня 2013 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 вересня 2014 року рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 20 вересня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 06 березня 2014 року скасовано. Справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 06 листопада 2015 року в задоволенні позовних вимог ДП "Івано-Франківський військовий лісопромкомбінат" та зустрічних позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 02 лютого 2016 року рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 06 листопада 2015 року залишено без змін.

У касаційній скарзі представник ДП "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" - ОСОБА_5, просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог ДП "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ДП "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат", мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, законність судових рішень в межах касаційного оскарження, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ДП "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат", за участі військової прокуратури Західного регіону України до ОСОБА_4 про стягнення незаконно виплачених коштів, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із недоведеності заявлених позовних вимог.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що наказом Міністра оборони України від 29 грудня 2006 року № 770 ОСОБА_4 було призначено на посаду директора ДП "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" та укладено з ним трудовий контракт терміном до

29 грудня 2009 року. Пунктами 3.1 та 3.2 контракту ОСОБА_4 передбачалось нарахування заробітної плати, і окрім окладу та премії, також надбавку за вислугу років в розмірі до 25 % посадового окладу, матеріальні винагороди; крім того частина прибутку відповідно до ст. 38 Закону України "Про власність" надходить у розпорядження трудового колективу за його рішенням.

Статутом ДП "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" визначено право підприємства отримувати чистий прибуток та самостійне встановлення форм, систем та розмірів оплати праці.

Наказами директора ДП "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" ОСОБА_4 від 25 квітня 2007 року № 91-в, від 23 листопада 2007 року № 215-в "Про виплату додаткового матеріального заохочення", у відповідності до Постанови КМУ від 28 лютого 2005 року № 157 (157-2005-п) , Положення про додаткове матеріальне заохочення керівників та працівників ДП "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат", на підставі показників виконання фінансового плану за 2005 рік, 2006 рік наказано провести виплату із фонду матеріального заохочення, в тому числі директору та управлінському персоналу згідно розрахункової відомості, а керівникам підрозділів провести нарахування цього заохочення працівникам, подати директору для погодження з об'єднаним профкомом на затвердження. Аналогічний наказ від 27 травня 2008 року № 92-в був виданий директором за підсумками показників виконання фінансового плану за 2007 рік, а також про виплату надбавки з 01 січня 2008 року працівникам вказаного підприємства за вислугу років за наказом від 17 січня 2008 року № 18-в.

Профспілкою ДП "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" погоджено Порядок визначення суми додаткового матеріального заохочення, що виплачується працівникам з чистого прибутку за результатами фінансово-господарської діяльності.

Підставами для стягнення коштів з ОСОБА_4, згідно додаткових пояснень ДП "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" від

27 листопада 2014 року, позивач визначив норми ст. 38 Закону України "Про власність" (втратив чинність з 20 червня 2007 року на підставі Закону України від 27 квітня 2007 № 997-V (997-16) ), ст. ст. 57, 58, 65, 73, 75 Господарського кодексу України щодо розподілу прибутку (доходу) державних комерційних підприємств, який здійснюється відповідно до затвердженого фінансового плану з урахуванням вимог цього Кодексу та інших законів.

Питання додаткового матеріального стимулювання керівників та працівників підприємства регламентовано Положенням "Про додаткове матеріальне заохочення керівників та працівників ДП "Івано-Франківський ліспромкомбінат" МО України.

Пунктом 1.1. цього Положення передбачено, що на додаткове матеріальне заохочення працівників комбінату використовується 35 % чистого прибутку за звітний рік, який залишається у розпорядженні підприємства після сплати всіх податків та платежів. Термін дії Положення встановлено з пролонгацією, тобто до часу введення в дію нових нормативних документів, вимогам яких дане Положення не буде відповідати.

Крім того, 05 червня 2006 року затверджено Порядок визначення суми додаткового матеріального заохочення, яке виплачується працівникам ДП "Івано-Франківський ліспромкомбінат" МО України з чистого прибутку по результатах фінансово-господарської діяльності комбінату за рік.

Відповідно до ч. 1 ст. 38 Закону України "Про власність" прибуток, що залишається у державного підприємства після сплати податків та інших платежів у бюджет (чистий прибуток), надходить у розпорядження трудового колективу підприємства. Частина цього прибутку передається у власність членів трудового колективу в порядку і розмірах, визначених законодавчими актами України.

Пунктом 3.2 абз. 4 контракту, укладеного з ОСОБА_4, передбачено, що керівнику виплачується, зокрема, частина прибутку, що відповідно до ст. 38 Закону України "Про власність" надходить у розпорядження трудового колективу (за його рішенням).

Згідно висновку № 2148/11-19 експертного економічного дослідження Київського НДІСЕ від 17 березня 2011 року виплати ОСОБА_4 додаткового матеріального заохочення (по двох сумах) не підтверджені саме як виплати, що проведені з порушенням чинного законодавства, та такі виплати відповідають п. 3.2.4 контракту.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Ураховуючи викладене, суди попередніх інстанцій на підставі належним чином оцінених доказів (ст. 212 ЦПК України) встановили, що фінансові плани ДП "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" були затверджені Міністром оборони України на 2005-2008 роки та подані звіти підприємством про фінансові результат за дані роки, накази ДП "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат", на підставі яких проведено виплату ОСОБА_4, прийняті відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2005 року № 157 (157-2005-п) , Положення про додаткове матеріальне заохочення керівників га працівників підприємства на підставі показників виконання фінансового плану за 2005-2007 роки, а тому суди попередніх інстанцій дійшли парильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ДП "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат", за участі військової прокуратури Західного регіону України до ОСОБА_4 про стягнення незаконно виплачених коштів, оскільки Підприємством не надало суду належних та допустимих доказів протиправної поведінки ОСОБА_4 під час виконання ним посадових обов'язків, внаслідок якої підприємству була б заподіяна пряма дійсна шкода та завдано збитків.

В частині відмови в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_4 рішення суду першої інстанцій в апеляційному порядку не переглядалось, а тому судом касаційної інстанції не перевіряється.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів.

Перевіривши доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відхилення касаційної скарги та залишення без змін рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від

06 листопада 2015 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 02 лютого 2016 року, тому що судові рішення законні та обґрунтовані.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу Державного підприємства "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат", подану представником ОСОБА_5, відхилити.

Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 06 листопада 2015 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 02 лютого 2016 року в справі за позовом Державного підприємства "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат", за участі військової прокуратури Західного регіону України до ОСОБА_4 про стягнення незаконно виплачених коштів за зустрічним позовом ОСОБА_4 до Державного підприємства "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" про стягнення коштів залишити без змін.