розглянувши в попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості,

за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 30 листопада 2015 року,

У січні 2015 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулось до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості.

На обґрунтування позовних вимог зазначало, що 20 грудня 2007 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_4 укладено кредитний договір № DNHDGL0000000003, згідно з яким остання отримала кредит у розмірі 55 440 дол. США строком до 20 грудня 2027 року. У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем умов кредитного договору у зв'язку з чим станом на 22 грудня 2014 року заборгованість за кредитним договором становить 35 482,85 дол. США, з яких: заборгованість за кредитом в розмірі 33 393,31 дол. США, заборгованість по процентам за користування кредитом в розмірі 1 985,08 дол. США, пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань в розмірі 104,46 дол. США. Ураховуючи викладене, позивач просив стягнути вказану заборгованість за кредитним договором.

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 серпня 2015 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором від 20 грудня 2007 року № DNHDGL0000000003 в розмірі 28 143,69 дол. США, яка складається з: заборгованості по кредиту в розмірі 26 637,32 дол. США, заборгованість по сплаті процентів в розмірі 1 506,37 дол. США. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 30 листопада 2015 року рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 серпня 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення, за яким стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором від 20 грудня 2007 року № DNHDGL0000000003 в розмірі 35 482,85 дол. США, що згідно розпорядження НБУ від 22 грудня 2014 року становить 562 403 грн 17 коп., яка складається з: заборгованості по кредиту в розмірі 33 393,31 дол. США, заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 1 985,08 дол. США, пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за кредитним договором в розмірі 1 655,69 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 30 листопада 2015 року та залишити в силі рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 серпня 2015 року, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, законність судового рішення в межах касаційного оскарження, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що розрахунок заборгованості позивача є необґрунтованим, оскільки в поданому банком розрахунку не було враховано суму різниці за відсотками від одностороннього збільшення щомісячного платежу за кредитом в рахунок сплати заборгованості відповідача за основною сумою кредиту, в розрахунку відповідача зазначені положення були враховані, тому розмір заборгованості стягнуто відповідно до розрахунку відповідача.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення, за яким стягнуто з ОСОБА_4 заборгованість за кредитним договором в розмірі 35 482,85 дол. США, суд апеляційної інстанції виходив із доведеності заявлених позовних вимог.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 20 грудня 2007 року між сторонами був укладений кредитний договір, на підставі якого відповідачу було надано кредит у розмірі 50 400 дол. США у вигляді непоновлюваної лінії зі сплатою за користування кредитом відсотків в розмірі 1,03 % щомісячно і комісію за розрахункове-касове обслуговування в розмірі 1 % від суми виданого кредиту на строк до 20 грудня 2027 року.

Відповідно до п. п. 2.2.1, 2.2.2 кредитного договору позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом, сплатити відсотки за користування кредитом відповідно до умов договору.

Зобов'язання передбачені кредитним договором відповідач належним чином не виконує. У зв'язку із чим станом на 22 грудня2014 року утворилась заборгованість в розмірі 35 482,85 дол. США, що за курсом 15,85 відповідно до службового розпорядження НБУ від 22 грудня 2014 року становить 562 403 грн 17 коп., з яких: заборгованість за кредитом в розмірі

33 393,31 дол. США, заборгованість по процентам за користування кредитом в розмірі 1 985,08 дол. США, пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань в розмірі 104,46 дол. США.

Відповідач не погодилась з розрахунком банка та надала власний розрахунок заборгованості, згідно якому вважає, що її заборгованість перед позивачем становить 28 143,69 дол. США, яка складається з заборгованості за кредитом в розмірі 26 637,32 дол. США, заборгованості зі сплати процентів в розмірі 1 506,37 дол. США.

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08 квітня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ЗАТ КБ "ПриватБанк", правонаступником якого є ПАТ КБ "ПриватБанк", зобов'язано ЗАТ КБ "ПриватБанк" зробити перерахунок за кредитним договором від 20 грудня 2007 року № DNHDGL0000000003 зарахувати отриману Банком з 01 листопада 2008 року суму різниці за відсотками від одностороннього збільшення щомісячного платежу за кредитом в рахунок сплати заборгованості відповідача за основною сумою кредиту (а. с. 35, 36).

Вказане судове рішення набрало законної сили, перебувало на виконанні в Жовтневому відділі Державної виконавчої служби Дніпропетровського МУЮ.

Згідно листа ЗАТ КБ "ПриватБанк" від 08 липня 2009 року, адресованому Жовтневому ВДВС Дніпропетровського МУЮ, на виконання рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08 квітня 2009 року у справі № 2-1874-2009 ЗАТ КБ "Приватбанк" зараховано отриману з 01 листопада 2008 року суму різниці за відсотками від одностороннього збільшення щомісячного платежу за кредитом в рахунок сплати заборгованості відповідача за основною сумою кредиту, до листа додані меморіальні ордери. Згідно меморіальних ордерів від 07 липня 2009 року № 0011, № 0013 сума складає 6 454,80 дол. США та 2,89 дол. США, призначення платежу повернення надміру нарахованих відсотків за кредитним договором від 20 грудня 2007 року № DNHDGL0000000003 (а. с. 55, 56).

Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08 квітня 2009 року виконано в повному обсязі та банком було перераховано розмір заборгованості.

Згідно листа ПАТ "ПриватБанк" від 25 серпня 2015 року, процентна ставка за кредитним договором від 20 грудня 2007 року № DNHDGL0000000003 за період з 20 грудня 2007 року по 25 серпня 2015 року не змінювалась і складає 12,36% річних.

Відповідно до умов договору від 20 грудня 2007 року № DNHDGL0000000003, погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, Позичальник повинен надавати Банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати. Відсоткова ставка за договором встановлена у розмірі 1,03 % на місяць, що відповідає 12,36 % на рік. Виходячи саме з такої відсоткової ставки позивачем складений розрахунок заборгованості.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (ч. 1 ст. 1050 ЦК України).

Ураховуючи викладене, суд апеляційної інстанції на підставі належним чином оцінених доказів (ст. 212 ЦПК України) дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог, оскільки як встановлено судом апеляційної інстанції, рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08 квітня 2009 року виконано в повному обсязі та банком було перераховано розмір заборгованості, наданий розрахунок заборгованості включав у себе отриману з 01 листопада 2008 року суму різниці за відсотками від одностороннього збільшення щомісячного платежу за кредитом в рахунок сплати заборгованості відповідача за основною сумою кредиту.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів.

Перевіривши доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відхилення касаційної скарги та залишення без змін рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 30 листопада 2015 року, тому що судове рішення законне та обґрунтоване.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 30 листопада 2015 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості залишити без змін.