розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, треті особи: Служба у справах дітей Запорізької міської ради, Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Орджонікідзевському району, прокурор Орджонікідзевського району м. Запоріжжя, про позбавлення батьківських прав, за касаційною скаргою представника ОСОБА_4 - ОСОБА_6 - на заочне рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 06 січня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 16 лютого 2016 року,

У вересні 2015 року ОСОБА_4 звернулась до суду із указаним позовом, у якому просила позбавити батьківських прав ОСОБА_5 відносно неповнолітньої дочки ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1.

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначала, що у період з 03 серпня 2002 року по 29 квітня 2011 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5, від шлюбу сторони мають неповнолітню дочку ОСОБА_8.

Зазначала, що відповідач зловживає спиртними напоями, не приймає участь у вихованні дитини, не цікавиться її життям та здоров'ям, має заборгованість зі сплати аліментів на утримання дочки, крім того, вона має намір виїхати з дочкою на постійне місцепроживання до Російської Федерації, проте дозволу на виїзд дитини від відповідача отримати можливості не має, оскільки їй не відомо його місцезнаходження.

Посилаючись на вказані обставини та на те, що вона має намір захистити права та інтереси дочки, з метою недопущення в подальшому вимог ОСОБА_5 щодо його матеріального забезпечення з боку дочки, просила позов задовольнити.

Заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 06 січня 2016 року, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 16 лютого 2016 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_4 - ОСОБА_6 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, мотивуючи свою вимогу неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, правильно виходив з того, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження існування підстав для позбавлення ОСОБА_5 батьківських прав відносно неповнолітньої ОСОБА_7, перелік яких визначений в ч. 1 ст. 164 СК України.

При цьому, судами зазначено, що через постійне проживання позивача разом із дочкою за межами України, ОСОБА_5 позбавлений можливості виконувати свої батьківські обов'язки відносно дочки ОСОБА_8.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Враховуючи наведене та керуючись положеннями ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити судові рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_6 - відхилити.

Заочне рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 06 січня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 16 лютого 2016 року залишити без змін.