розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про визнання договорів удаваними, визнання факту укладення правочинів, визнання права власності на майно подружжя, за касаційною скаргою представника ОСОБА_4 - ОСОБА_10 - на рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 21 жовтня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 21 січня 2016 року,

У квітні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду із указаним позовом, у якому, з урахуванням уточнень позовних вимог, просив:

- визнати удаваними договір купівлі-продажу однокімнатної квартири АДРЕСА_2 від 25 березня 2009 року, за яким ОСОБА_6 виступає покупцем, та договір дарування зазначеної квартири від 28 березня 2009 року, укладений між останнім та ОСОБА_5;

- визнати факт укладення між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 правочину (договору) купівлі-продажу вищезазначеної однокімнатної квартири, за умовами якого набувачем права власності за правочином стала ОСОБА_5;

- визнати удаваним договір дарування 1/3 частини трьохкімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1, укладений 03 серпня 2009 року між ОСОБА_6 і ОСОБА_4;

- визнати факт укладення між ОСОБА_6 і ОСОБА_4 договору купівлі-продажу 1/3 частини трьохкімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1;

- визнати удаваними договори купівлі-продажу земельних ділянок площею 0,017 га та 0,1 га, які розташовані за адресою: АДРЕСА_3, укладені 25 лютого 2014 року між ОСОБА_7 і ОСОБА_8 і договір дарування зазначених земельних ділянок, укладений 07 червня 2014 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_5;

- визнати факт укладення між ОСОБА_7 та ОСОБА_5 правочину (договору) купівлі-продажу земельних ділянок загальною площею 0,017 га та площею 0,1 га, які розташовані за адресою: АДРЕСА_3;

- визнати удаваними договір купівлі-продажу житлового будинку загальною площею 112,3 кв. м з господарськими спорудами за адресою: АДРЕСА_3, укладений 25 лютого 2014 року між ОСОБА_7 і ОСОБА_8, і договір дарування вказаного будинку, укладений 07 червня 2014 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_5;

- визнати факт укладення між ОСОБА_7 та ОСОБА_5 правочину (договору) купівлі-продажу житлового будинку загальною площею 112,3 кв. м з господарськими спорудами за адресою: АДРЕСА_3;

- визнати за ним право власності на 1/2 частини квартири АДРЕСА_2, на 1/2 частини земельних ділянок загальною площею 0,017 га та площею 0,1 га, які розташовані за адресою: АДРЕСА_3, та право власності на 1/2 частини житлового будинку загальною площею 112,4 кв .м з господарськими спорудами за адресою: АДРЕСА_3, посилаючись на порушення його права власності.

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначав, що з 04 грудня 2003 року він перебував в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5, який було розірвано рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 26 вересня 2014 року.

Посилаючись на те, що у вказаний період часу ними, як спільне майно подружжя, були придбані вищевказані об'єкти нерухомості за рахунок його особистих грошових коштів на підставі фактичних домовленостей про купівлю-продаж, які були приховані за іншими нотаріально посвідченими угодами, укладеними між ОСОБА_5 та членами її сім'ї.

Враховуючи наведене, просив позов задовольнити.

Рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 21 жовтня 2015 року, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 21 січня 2016 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_4 - ОСОБА_10 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, мотивуючи свою вимогу неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, правильно виходив з того, що позивачем не доведено, що при укладанні оспорюваних правочинів їх сторони мали на меті настання інших правових наслідків, ніж ті, що вказані у самих договорах, а отже ці угоди не є удаваними у розумінні ст. 235 ЦК України.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Враховуючи наведене та керуючись положеннями ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити судові рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_10 - відхилити.

Рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 21 жовтня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 21 січня 2016 року залишити без змін.