Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

СитнікО.М., Остапчука Д.О., Попович О.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Вінницької області від 14 грудня 2015 року,

У листопаді 2014 року ТОВ "ОТП Факторинг Україна" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Посилалося на те, що 13 жовтня 2006 року між АКБ "Райффайзен банк Аваль", правонаступником якого є ПАТ "ОТП Банк", та ОСОБА_4 укладений кредитний договір № CNL-В00/242/2006, відповідно до якого останній отримав кредит у розмірі 16 000 доларів США строком до 12 жовтня 2016 року. На забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором, 13 жовтня 2006 року між АКБ "Райффайзен банк Аваль", правонаступником якого є ПАТ "ОТП Банк" та ОСОБА_5 укладений договір поруки № CR-В00/242/2006, відповідно до якого остання поручилась солідарно відповідати за виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором.

Також, 18 березня 2008 року між ЗАТ "ОТП Банк", правонаступником якого є ПАТ "ОТП Банк", та ОСОБА_4 укладений кредитний договір № ML-В00/054/2008, відповідно до якого останній отримав кредит у розмірі 16 138,50 доларів США строком до 13 березня 2023 року.

На забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором, 18 березня 2008 року між ЗАТ "ОТП Банк", правонаступником якого є ПАТ "ОТП Банк", та ОСОБА_5 укладений договір поруки № SR-В00/054/2008, відповідно до якого остання поручилась солідарно відповідати за виконання позичальником своїх зобов'язань за вказаним кредитним договором.

Позичальник порушив умови виконання кредитного договору, у зв'язку з чим утворилась заборгованість: за договором №CNL-В00/242/2006 у розмірі 16 801,49 доларів США та пеня у розмірі 827 710 грн 20 коп.; за договором № ML-В00/054/2008 у розмірі 17 270,30 доларів США та пеня у розмірі 850 805 грн 75 коп.

10 грудня 2010 року між ПАТ "ОТП Банк" та ТОВ "ОТП Факторинг Україна" укладений договір купівлі-продажу кредитного портфелю та договір відступлення права вимоги, відповідно до яких останній отримав право вимоги, в тому числі і за кредитними договорами №CNL-В00/242/2006 та № ML-В00/054/2008.

Враховуючи викладене, позивач просив стягнути з відповідачів в солідарному порядку заборгованість за кредитними договорами.

Рішенням Калинівського районного суду Вінницької області від 26 лютого 2015 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Вінницької області від 14 грудня 2015 року рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 26 лютого 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ТОВ "ОТП Факторинг Україна" заборгованість за кредитним договором № CNL-В00/242/2006 від 13 жовтня 2006 року у розмірі 16 801,49 доларів США, що еквівалентно 226 769 грн 71 коп., з яких: 13 662,66 доларів США, що еквівалентно 184 404 грн 92 коп. - заборгованість за кредитом; 3 138,83 доларів США, що еквівалентно 42 364 грн 78 коп. - заборгованість по відсоткам; 226 769 грн 71 коп. - пеня. Стягнуто солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ТОВ "ОТП Факторинг Україна" заборгованість за кредитним договором № ML-В00/054/2008 від 18 березня 2008 року у розмірі 17 270,30 доларів США, що еквівалентно 233 097 грн 23 коп., з яких: 14 614,28 доларів США, що еквівалентно 197 248 грн 93 коп. - заборгованість по кредиту; 2 656,02 доларів США, що еквівалентно 35 848 грн 30 коп. - заборгованість по відсоткам та пеня у розмірі 233 097 грн 23 коп. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга не може бути задоволена з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи у касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції керувався тим, що позивачем пропущений строк позовної давності, а також не надано доказів переходу до нього права вимоги до відповідачів.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позовних вимог, апеляційний суд посилався на те, що матеріали справи містять усі докази переходу до позивача права вимоги до відповідачів. Крім того, суд зазначив, що позивачем не пропущений строк позовної давності, оскільки ОСОБА_4 визнав свій борг перед позивачем шляхом звернення з письмовими заявами до позивача про надання дозволу на продаж заставного майна для погашення кредиту.

Судами встановлено, що 13 жовтня 2006 року між АКБ "Райффайзен банк Аваль", правонаступником якого є ПАТ "ОТП Банк", та ОСОБА_4 укладений кредитний договір № CNL-В00/242/2006, відповідно до якого останній отримав кредит у розмірі 16 000 доларів США строком до 12 жовтня 2016 року.

На забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором, 13 жовтня 2006 року між АКБ "Райффайзен банк Аваль", правонаступником якого є ПАТ "ОТП Банк" та ОСОБА_5 укладений договір поруки № CR-В00/242/2006, відповідно до якого остання поручилась солідарно відповідати за виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором.

18 березня 2008 року між ЗАТ "ОТП Банк", правонаступником якого є ПАТ "ОТП Банк", та ОСОБА_4 укладений кредитний договір № ML-В00/054/2008, відповідно до якого останній отримав кредит у розмірі 16 138,50 доларів США строком до 13 березня 2023 року.

На забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором, 18 березня 2008 року між ЗАТ "ОТП Банк", правонаступником якого є ПАТ "ОТП Банк", та ОСОБА_5 укладений договір поруки № SR-В00/054/2008, відповідно до якого остання поручилась солідарно відповідати за виконання позичальником своїх зобов'язань за вказаним кредитним договором.

Позичальник порушив умови виконання кредитного договору, у зв'язку з чим утворилась заборгованість: за договором №CNL-В00/242/2006 у розмірі 16 801,49 доларів США та пеня у розмірі 827 710 грн 20 коп.; за договором № ML-В00/054/2008 у розмірі 17 270,30 доларів США та пеня у розмірі 850 805 грн 75 коп.

10 грудня 2010 року між ПАТ "ОТП Банк" та ТОВ "ОТП Факторинг Україна" укладений договір купівлі-продажу кредитного портфелю та договір відступлення права вимоги, відповідно до яких останній отримав право вимоги, в тому числі і за кредитними договорами №CNL-В00/242/2006 та № ML-В00/054/2008.

У відповідності до частин першої та третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України, встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено за договором або законом.

Згідно зі ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Матеріали справи містять завірений договір купівлі-продажу кредитного портфелю від 10 грудня 2010 року, укладеного між ПАТ "ОТП Банк" та ТОВ "ОТП Факторинг Україна", відповідно до якого останній отримав право вимоги, в тому числі і за кредитними договорами № CNL-В00/242/2006 та № ML-В00/054/2008.

Відповідно до п. 3.1 вказаного договору продавець продав покупцю права на кредитний портфель, який включає в себе кредитні договори (перелік яких міститься у додатку 1 до цього договору), а покупець приймає такий кредитний портфель (а. с. 25-34 т. 1).

Отже, суд апеляційної інстанції правильно встановив, що позивачем надані докази переходу до нього права вимоги до відповідачів за кредитними договорами.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно із частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_4 10 грудня 2013 року та 30 травня 2014 року звертався до позивача із заявами про його бажання продати заставну квартиру для погашення кредитної заборгованості (а.с. 112, 113, т. 1).

Такими діями ОСОБА_4 підтвердив визнання ним заборгованості.

Після переривання, перебіг позовної давності починається заново, тобто з 30 травня 2014 року, позовну заяву подано до суду 20 листопада 2014 року, в межах трирічного строку позовної давності.

Також суд правильно вказав, що позивачем не пропущений шестимісячний строк для пред'явлення вимоги до поручителя, оскільки вимога про погашення заборгованості йому направлялась 02 вересня 2014 року.

Таким чином, апеляційний суд дійшов правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Інші доводи касаційної скарги на правильність висновків суду не впливають та їх не спростовують, а зводяться лише до переоцінки доказів.

Згідно ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши матеріали справи, доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відхилення касаційної скарги та залишення без змін рішення суду апеляційної інстанції, оскільки судове рішення законне та обґрунтоване.

Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення апеляційного суду Вінницької області від 14 грудня 2015 року залишити без змін.

ухвала оскарженню не підлягає.