розглянувши в попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" до ОСОБА_4 про стягнення кредитної заборгованості, за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра", в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" Стрюкової ІриниОлександрівни, подану представником Цехмістер Анною Миколаївною, на рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 26 жовтня 2015 року та рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 16 грудня 2015 року, та за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 16 грудня 2015 року,

У березні 2014 року Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Надра" (далі - ПАТ "КБ "Надра") звернулось до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення кредитної заборгованості.

На обґрунтування позовних вимог зазначало, що 27 червня 2007 року між ПАТ "КБ "Надра" та ОСОБА_4 укладено кредитний договір "Автопакет" на придбання автотранспорту та на витрати, пов'язані з державною реєстрацією автотранспортного засобу, відповідно до якого ОСОБА_4 отримав 19 801,98 дол. США зі сплатою 13 % річних, строком до 20 червня 2014 року. Відповідач зобов'язання за кредитним договором не виконав, в зв'язку з чим виникла заборгованість. В червні 2010 року ПАТ "КБ "Надра" звернулось до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості в розмірі 19 566,33 дол. США, що згідно офіційного курсу НБУ становило 155 065 грн 12 коп. Заочним рішенням Світловодського міськарйонного суду Кіровоградської області від 08 грудня 2010 року позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ВАТ КБ "Надра" заборгованість по кредитному договору "Автопакет" від 27 червня 2007 року № 401/27/06/2007/840-4890/КФ в розмірі 155 065 грн 12 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Відповідачем заборгованість сплачена частково. Станом на 20 лютого 2014 року залишок заборгованості склав 613,52 дол. США.

Відповідно до умов кредитного договору, банком нараховано відповідачу відсотки за користування кредитними коштами в розмірі 13 % річних на суму залишку боргу, що станом на 03 лютого 2014 року становить 5 459,35 дол. США, що згідно офіційного курсу НБУ складала 43 636 грн 59 коп., з яких: відсотки за користування коштами в розмірі 5 280,34 дол. США (42 205 грн 76 коп.), пеня за неповернення кредиту в розмірі 179,01 дол. США (1 430 грн. 83 коп.). Заборгованість до теперішнього часу відповідачем не погашена. Ураховуючи викладене, та з урахуванням уточнених позовних вимог, позивач просив стягнути заборгованість за кредитним договором в розмірі 8 048,24 дол. США, яка складається з відсотків за користування кредитом в розмірі 5 406,56 дол. США, пені в розмірі 2 641,68 дол. США що згідно офіційного курсу НБУ станом на 27 серпня 2015 року становить 172 439 грн. 19 коп., та судовий збір в розмірі 436 грн 37 коп.

Рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 26 жовтня 2015 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Кіровоградської області від 16 грудня 2015 року рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 26 жовтня 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ "КБ "Надра" відсотки за користування грошовими коштами за кредитним договором в розмірі 5 199,57 дол. США, що еквівалентно

121 936 грн 68 коп. та судовий збір в розмірі 436 грн 37 коп. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі представник ПАТ "КБ "Надра", в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "Надра" Стрюкової І.О. - Цехмістер А.М. просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення по суті заявлених позовних вимог, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 16 грудня 2015 року та залишити в силі рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 26 жовтня 2015 року, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, законність судових рішень в межах касаційного оскарження, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що строк кредитного договору сторонами визначено до 20 червня 2014 року. Крім того, судовим рішенням вся кредитна заборгованість стягнута, тобто договірні правовідносини між сторонами припинилися, тому стягнення пені та процентів за час виконання судового рішення не передбачено і за таких обставин банк має право на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, проте такий позов банком не заявлявся.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив із того, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносини сторін кредитного договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання й не позбавляє права на отримання штрафних санкцій передбачених умовами договору та ЦК України (435-15) .

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 27 червня 2007 року між ПАТ "КБ "Надра" та ОСОБА_4 укладено кредитний договір "Автопакет" на придбання автотранспорту та на витрати, пов'язані з державною реєстрацією автотранспортного засобу, відповідно до якого ОСОБА_4 отримав 19 801,98 дол. США зі сплатою 13 % річних, строком до 20 червня 2014 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу( ч. 2 ст. 1050 ЦК України).

Відповідач зобов'язання за кредитним договором не виконав, у зв'язку з чим утворилась заборгованість. А тому у червні 2010 року ПАТ "КБ "Надра" звернулось до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості в розмірі 19 566,33 дол. США, що згідно офіційного курсу НБУ становило 155 065 грн 12 коп.

Заочним рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 08 грудня 2010 року позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ВАТ КБ "Надра" заборгованість по кредитному договору "Автопакет" від 27 червня 2007 року № 401/27/06/2007/840-4890/КФ в розмірі 155 065 грн 12 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Судом встановлено, що на виконання заочного рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 08 грудня 2010 року видано виконавчий лист та відкрито виконавче провадження, яке закінчено в зв'язку з виконанням рішення суду.

На виконання рішення суду відповідачем була сплачена заборгованість за кредитним договором, а саме: 08 жовтня 2012 року в сумі 5 1207 грн 47 коп., 21 листопада 2012 року в сумі 52 251 грн 84 коп., 04 лютого 2013 року в сумі 52 249 грн 65 коп., всього сплачено 155 708 грн 96 коп.

(а. с. 111-112), а також сплачено судові витрати судовий збір 1 550 грн, ІТЗ 120 грн. (а. с. 143).

Встановлено, що заочне рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 08 грудня 2010 року виконано повністю 04 лютого 2013 року.

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

У відповідності до частин першої та третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Виходячи із системного аналізу ст. ст. 525, 526, 599, 611 ЦК України, змісту кредитного договору слід дійти висновку про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносини сторін кредитного договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання й не позбавляє права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України (435-15) .

Аналогічна позиція викладена в Постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року справа № 6-1206цс15, яка відповідно до положень частини першої статті 360-7 ЦПК України, є обов'язковою для всіх судів України.

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплати неустойки.

Відповідно до пунктів 2.2.1 та 5.1 кредитного договору у разі прострочення позичальником строку сплати мінімальних необхідних платежів по погашенню кредиту, які встановлені банком в сумі 361,51 дол. США, позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на час виникнення заборгованості за кожен день прострочення.

Таким чином, сплата пені передбачена лише за прострочення мінімального необхідного платежу по погашенню кредиту.

Ураховуючи викладене, суд апеляційної інстанції, на підставі належним чином оцінених доказів (ст. 212 ЦПК України), встановив, що заочним рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 08 грудня 2010 року вже було стягнуто з ОСОБА_4 заборгованість за вказаним кредитним договором, яке виконано остаточно

04 лютого 2013 року, строк дії договору закінчився 20 червня 2014 року, а тому дійшов правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог, оскільки нарахування банком пені за прострочення сплати мінімального платежу з 27 серпня 2014 року по 21 серпня 2015 року в розмірі 2 641,68 дол. США не відповідає умовам кредитного договору та закону, а вимоги про стягнення пені за інші періоди позивачем не заявлялось.

Доводи касаційних скарг не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Перевіривши доводи касаційних скарг, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відхилення касаційних скарг та залишення без змін рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 16 грудня 2015 року, яким скасовано рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 26 жовтня 2015 року, тому що судове рішення законне та обґрунтоване.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра", в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" Стрюкової ІриниОлександрівни, подану представником Цехмістер Анною Миколаївною, відхилити.

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 16 грудня 2015 року, яким скасовано рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 26 жовтня 2015 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" до ОСОБА_4 про стягнення кредитної заборгованості залишити без змін.