розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу житлового будинку з надвірними будівлями і земельної ділянки; за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про розірвання договорів купівлі-продажу житлового будинку з надвірними будівлями і земельної ділянки та виселення, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Гощанського районного суду Рівненської області від 01 жовтня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 04 грудня 2015 року,

У грудні 2014 року ОСОБА_3 звернулася до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 25 червня 2014 року між сторонами укладено нотаріально посвідчені договори купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки, площею 0,25 га, за вказаною адресою. Після вселення до будинку ОСОБА_3 виявила приховані недоліки цього приміщення.

Позивач за первісним позовом вважає, що ОСОБА_4 свідомо ввела її в оману щодо якості проданого майна, а тому просила визнати вказані вище правочини недійсними та застосувати двосторонню реституцію.

Заперечуючи проти первісних позовних вимог, у січні 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду із зустрічним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що спірні договори купівлі-продажу житлового будинку з надвірними будівлями та земельної ділянки були укладені з відстроченням платежу. За домовленістю сторін було досягнуто згоди, що продаж житлового будинку з надвірними будівлями вчиняється за 11 880 грн., що на день укладення договору купівлі-продажу за курсом Національного банку України становить еквівалент 1 000 доларів США, а продаж земельної ділянки вчиняється за 172 260 грн., еквівалент - 14 500 доларів США. На момент укладення договорів купівлі-продажу покупцем було сплачено 7 500 доларів США на підтвердження намірів за договорами, а решту суми остання зобов'язувалася сплатити до 31 грудня 2014 року. ОСОБА_3 та члени її сім'ї після укладення договорів купівлі-продажу фактично користувалися переданим їм майном. Поселившись у житловий будинок, самовільно розпочали проводити у ньому перебудову, повністю зруйнували господарські будівлі (хлів, кладовку, літню кухню, сарай), на їх місці викопали канави глибиною близько 1 м для влаштування нових фундаментів. Внаслідок таких дій подвір'я господарства повністю зруйноване, засмічене відходами будівельних матеріалів. У житловому будинку самовільно демонтовано систему опалення, пошкоджено інтер'єр, чим завдано значної матеріальної шкоди.

Оскільки у визначений договорами строк ОСОБА_3 не розрахувалася за придбане майно, чим істотно порушила умови спірних правочинів, ОСОБА_4 просила розірвати договори купівлі-продажу житлового будинку з надвірними будівлями і земельної ділянки, виселити відповідача за зустрічним позовом та четверо її неповнолітніх дітей з житлового будинку без надання їм іншого житла. Також просила стягнути з ОСОБА_3 на її користь штраф у розмірі 29 053,60 грн., що передбачено умовами договору. ОСОБА_4 також вважає, що вона не повинна повертати ОСОБА_3 кошти, отримані в якості авансу за продане майно, оскільки умовами договорів було передбачено, що у випадку відмови покупця здійснити повний розрахунок за договорами у зазначені строки, сума сплаченого авансу поверненню не підлягає. ОСОБА_4 також просила стягнути з ОСОБА_3 2 456,25 грн. заборгованості за використану електроенергію.

Рішенням Гощанського районного суду Рівненської області від 01 жовтня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 04 грудня 2015 року, в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_4 задоволено частково. Розірвано договір купівлі-продажу житлового будинку з надвірними будівлями та договір купівлі-продажу земельної ділянки, які укладені 25 червня 2014 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3, нотаріально посвідчені приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Рівненської області Торкуновою Т.А. за реєстровими номерами 641 та 642. Виселено ОСОБА_3 та її неповнолітніх дітей ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4, із житлового будинку АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення. Вирішено питання розподілу судових витрат. У задоволенні решти зустрічного позову ОСОБА_4 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_3, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, просить скасувати вказані судові рішення, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та вивчивши матеріали справи, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні первісного позову та задовольняючи зустрічний позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що умовами вказаних вище договорів передбачено виникнення права власності на придбані житловий будинок та земельну ділянку у покупця з моменту повного розрахунку за цими договорами та державної реєстрації права власності, що не суперечить закону, а також відсутністю доказів введення продавцем покупця в оману, щодо якісної характеристики будинку та наявності в ньому прихованих недоліків. За умовами зазначених договорів купівлі-продажу, неналежне їх виконання (несплата решти суми від ціни продажу) є підставою для їх розірвання, а втрата стороною права на житловий будинок, є підставою для її виселення з членами сім'ї.

Такі висновки колегія суддів вважає правильними і такими, що узгоджуються з матеріалами справи та вимогами закону.

Судами встановлено, що 25 червня 2014 року між ОСОБА_4 (продавцем) та ОСОБА_3 (покупцем) були укладені договори купівлі-продажу житлового будинку з надвірними будівлями та земельної ділянки, відповідно до умов яких ОСОБА_4 продала, а ОСОБА_3 купила житловий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку, площею 0,25 га, на якій знаходиться будинок, що розташована на території Бугринської сільської ради Гощанського району Рівненської області, цільове призначення якої визначено для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.

Вказані договори купівлі-продажу підписані сторонами, нотаріально посвідчені приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Торкуновою Т.А., зареєстровані в реєстрі за № 641 і № 642 та укладені з відкладальною умовою - з відстроченням повного розрахунку (п. 4 та п. 2.1 договорів).

На момент укладення оскаржуваних договорів ОСОБА_3 було сплачено ОСОБА_4 половину вартості 5 940 грн. (еквівалент 500 доларів США) за житловий будинок, при визначеній сторонами ціні 11 880 грн. (еквівалент 1 000 доларів США на час придбання), та частину вартості за земельну ділянку 83 160 грн. (еквівалент 7 000 доларів США), при ціні 172 260 грн. (еквівалент 14 500 доларів США на час придбання). Решту коштів покупець зобов'язалася сплатити продавцю до 31 грудня 2014 року.

На час подання первісного і зустрічного позовів та на час вирішення справи місцевим судом несплачена решта від ціни продажу будинку, а також земельної ділянки покупцем сплачена продавцю не була.

Будинок оглянутий покупцем до підписання договору і недоліки або дефекти, які перешкоджали б його використанню за призначенням, на момент огляду виявлені не були, в зв'язку з чим покупець підтвердив, що не має претензій до продавця щодо якісних характеристик відчужуваного майна (п. 13 договору купівлі-продажу житлового будинку).

Стаття 655 ЦК України закріплює законодавче визначення договору купівлі-продажу, згідно з яким це договір, за яким одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За загальним правилом (ч. 1 ст. 692 ЦК України) оплата товару за договором купівлі-продажу здійснюється після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно із ч. 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

У випадку, якщо договором купівлі-продажу передбачена оплата товару через певний час після його передачі покупцю, покупець повинен провести оплату в строк, передбачений договором.

Однією з підстав розірвання договору є істотне порушення стороною цього договору.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (абз. 2 ч. 2 ст. 651 ЦК України).

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відмовляючи у задоволенні первісного позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, вірно виходив із того, що у встановленому законом порядку претензії з приводу виявлених недоліків до продавця пред'явлено не було, будь-яким чином наявність таких недоліків не зафіксовано. Позивач за первісним позовом до набуття нею права власності на придбане майно розпочала переобладнання будинку, демонтувавши існуючу систему опалення та господарські будівлі, а тому перевірити наявність вказаних вище недоліків на даний час є неможливим.

Доказів того, що між сторонами до переходу права власності на придбане майно існувала домовленість щодо проведення ремонту чи переобладнання будинку і господарських будівель ОСОБА_3 не надала, а з договору купівлі-продажу житлового будинку вбачається, що покупець зобов'язується не вчиняти дій, які можуть призвести до руйнування будинку або погіршення його стану, що потягне за собою зниження якісних характеристик та вартості.

Звернувшись до суду, як на підставу своїх вимог ОСОБА_4 посилалась на істотне порушення другою стороною умов договору та непроведення повного розрахунку за придбану нерухомість до встановленої в договорах дати.

Відповідно до вимог статей 526 та 629 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, а договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Задовольняючи зустрічний позов частково, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, вірно виходив із того, що ОСОБА_3 зобов'язання за договорами купівлі-продажу належним чином не виконала і не здійснила повного розрахунку за оспорюваними договорами у визначені сторонами строки, що є істотним порушенням умов договорів. Втративши право на спірний будинок, у ОСОБА_3 та у її неповнолітніх дітей відпали підстави користування житлом у ньому.

Місцевий суд всебічно та повно дослідив обставини справи та дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні зустрічного позову та задоволення зустрічного позову частково, вирішивши справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до ст. 8 ЦПК України, а також правильно витлумачив ці норми. Крім того, апеляційний суд відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України перевірив законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у місцевому суді, та обґрунтовано залишив вказане рішення без змін.