розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про усунення перешкод у користуванні власністю; за зустрічним позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення понесених витрат по оплаті комунальних послуг, за касаційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 серпня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 жовтня 2015 року,

У березні 2014 року ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 звернулися до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що ОСОБА_4 перебуває з ОСОБА_7 у шлюбі з 26 липня 1980 року, але фактично на даний час вони мешкають окремо. Квартира АДРЕСА_1 де на даний час мешкає відповідач за первісним позовом, є спільною сумісною власністю та належить у рівних частинах ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, тобто по - ј кожному. Позивачі за первісним позовом не мають можливості у повній мірі розпоряджатися своїм власним майном, так як ОСОБА_7 не впускає їх до квартири, пояснюючи це тим, що це повністю його власність. Позивачі за первісним позовом неодноразово намагалися потрапити до квартири, але відповідач за первісним позовом замінив замки на вхідні двері та не відчиняє їх.

Враховуючи викладене, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 просили зобов'язати ОСОБА_7 не чинити перешкод у користуванні власністю та вселити їх до спірної квартири.

У квітні 2015 року ОСОБА_7 звернувся до суду із зустрічним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 зареєстровані у квартирі АДРЕСА_1 однак з 2007 року в квартирі не проживають, знятися з реєстраційного обліку відмовляються. Оскільки у спірній квартирі частки у спільній власності не виділені, то у нього з відповідачами за зустрічним позовом виникає солідарний обов'язок по сплаті комунальних платежів.

Враховуючи викладене, ОСОБА_7 просить стягнути з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 солідарно понесені витрати з оплати комунальних послуг.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 серпня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 жовтня 2015 року, позов ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 задоволено. Зобов'язано ОСОБА_7 не чинити ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 перешкод у користуванні власністю, а саме квартирою АДРЕСА_1 яка належить сторонам на праві спільної сумісної власності у вигляді ј кожному. Вселено ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до квартири АДРЕСА_1. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_7 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_7, мотивуючи свою вимогу неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга не може бути задоволена з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Судами встановлено, що відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 12 вересня 1996 року квартира АДРЕСА_1 належить на праві приватної спільної сумісної власності ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_5

Відповідно до довідки об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Скала" (далі - ОСББ "Скала") від 26 вересня 2014 року у вищевказаній квартирі зареєстровані ОСОБА_7, ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Відповідно до акта від 26 січня 2015 року, складеного мешканцями будинку АДРЕСА_1 та посвідченого головою правління ОСББ "Скала", ОСОБА_4 та ОСОБА_5 фактично не мешкають у квартирі з 2007 року.

Судами також встановлено, що ОСОБА_7 змінив замки на вхідних дверях квартири, яка знаходяться в спільній власності з ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, чим перешкоджає у користуванні спільною власністю іншим співвласникам, що підтверджується актом від 21 січня 2014 року та не заперечується відповідачем.

За змістом ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Згідно з ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Задовольняючи первісний позов та відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, відповідно до вимог статей 10, 11, 60 ЦПК України дослідивши всі наявні у справі докази в їх сукупності та надавши їм належну оцінку, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, обґрунтовано виходив із того, що позивачі за первісним позовом з 2007 року не проживають у вказаній вище квартирі і не могли користуватися своєю власністю з вини ОСОБА_7, який замінив замки на вхідних дверях та не пускав інших співвласників до спірного житла.

Місцевий суд всебічно та повно дослідив обставини справи та дійшов вірного висновку про задоволення первісного позову та відмову в задоволенні зустрічного позову. Крім того, апеляційний суд відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України перевірив законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у місцевому суді, та обґрунтовано залишив вказане рішення без змін.

Докази та обставини, на які посилається заявник у касаційній скарзі, були предметом дослідження судами першої та апеляційної інстанцій і при їх дослідженні та встановленні судами були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Доводи касаційної скарги на правильність висновків судів не впливають та їх не спростовують.

Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_7 відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 серпня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 жовтня 2015 року залишити без змін.