Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Ткачука О.С.,

суддів: Висоцької В.С., Кафідової О.В.,

КолодійчукаВ.М., Фаловської І.М.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, житлово-будівельного кооперативу "Верстатобудівельник-2", треті особи: відкрите акціонерне товариство "Одеський завод радіально-свердлильних верстатів", ОСОБА_5, про стягнення коштів, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Одеської області від 30 вересня 2015 року,

У березні 2008 року ОСОБА_3звернувся до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 18 квітня 2002 року йому було видано свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1. На момент передачі квартири, вона була у нежитловому стані. За його замовленням був здійснений ремонт вказаної квартири, встановлені металопластикові вікна. 25 травня 2007 року апеляційний суд Одеської області ухвалив рішення, яким визнав рішення загальних зборів членівжитлово-будівельного кооперативу "Верстатобудівельник-2" (далі - ЖБК "Верстатобудівельник-2") від 31 березня 1999 року, від 19 травня 1999 року, від 29 вересня 1999 року незаконними і поновив ОСОБА_4 у членах ЖБК "Верстатобудівельник-2"; визнав за ОСОБА_4 право власності на вищезазначену квартиру; зобов'язав ОСОБА_3 та ОСОБА_6 не перешкоджати ОСОБА_4 у користуванні, володінні і розпорядженні квартирою і виселив їх з даної квартири; вселив ОСОБА_4 у квартиру. ОСОБА_4 замість квартири "від будівельників" отримав у власність квартиру у житловому стані, з якісним ремонтом, з покладеною плиткою, металопластиковими вікнами, столярними виробами, сантехнікою, не витративши на це своїх коштів. Таким чином, відповідач набув поліпшення умов спірної квартири без достатньої правової підстави, тому вартість здійснених позивачем поліпшень підлягає повному відшкодуванню. Крім того, у зв'язку з передачею зазначеної квартири ОСОБА_4, ЖБК "Верстатобудівельник-2" має повернути позивачу пайовий внесок та оплату за додаткові будівельні роботи.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 21 травня 2015 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 у відшкодування вартості проведеного ремонту 180 172,28 грн. Стягнуто з ЖБК "Верстатобудівельник-2" на користь ОСОБА_3 суму пайового внеску та оплату за договором № 2 від 21 липня 1999 року в розмірі 40 917,20 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 30 вересня 2015 року рішення суду першої інстанції в частині відшкодування вартості проведеного ремонту скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні вказаних вимог. Вирішено питання розподілу судових витрат. У решті рішення місцевого суду залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_3, мотивуючи свою вимогу порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та вивчивши матеріали справи, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині відшкодування вартості проведеного ремонту та ухвалюючи в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні вказаних вимог, суд апеляційної інстанції виходив із того, що позивач проводив ремонтні роботи у квартирі під час дії накладеного судом арешту на квартиру. ОСОБА_3 було відомо про судовий спір щодо законності набуття вказаної квартири у власність, але незважаючи на це, він на свій розсуд та ризик розпочав проведення у квартирі ремонтних робіт.

Такі висновки колегія суддів вважає правильними і такими, що узгоджуються з матеріалами справи та вимогами закону.

Судами встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 були прийнятті в члени ЖБК "Верстатобудівельник-2" на підставі сумісного рішення адміністрації і профкому Одеського верстатобудівельного виробничого об'єднання від 23 травня 1991 року. Відповідно до вказаного рішення від 23 травня 1991 року ОСОБА_3 стояв на квартирній черзі під № 122, ОСОБА_4 - під № 105.

Рішеннями загальних зборів членів ЖБК "Верстатобудівельник-2" від 19 травня 1999 року та від 29 вересня 1999 року ОСОБА_4 був виключений з членів вказаного ЖБК.

ОСОБА_5 відповідно до договору № 2 від 21 липня 1999 року сплатила на користь ЖБК "Верстатобудівельник-2" 780 доларів США за виконання підрядних робіт з штукатурки стін, заливання підлоги та ін.

Рішенням загальних зборів ЖБК "Верстатобудівельник-2" від 03 жовтня 2000 року ОСОБА_3 було розподілено трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, а на підставі довідки ЖБК "Верстатобудівельник-2" про виплату паю у розмірі 21 542 грн. від 27 лютого 2002 року і розпорядження Управління житлово-комунального господарства Одеського міськвиконкому від 18 квітня 2002 року видано свідоцтво про право власності на дану квартиру.

У жовтні 1999 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ЖБК "Верстатобудівельник-2", ОСОБА_3, ОСОБА_6, Управління житлово-комунального господарства Одеської міської ради, Одеського міського агентства з приватизації житла, відкритого акціонерного товариства "Одеський завод радіально-свердлильних верстатів" та просив визнати зазначені рішення загальних зборів ЖБК "Верстатобудівельник-2" незаконними, поновити його в членах ЖБК, визнати за ним право власності на вказану квартиру, вселити його з родиною до квартири, усунути йому перешкоди у користуванні власністю, зобов'язати ОСОБА_3 зняти з вказаної квартири броньовані двері, визнати частково недійсним рішення ЖБК від 03 жовтня 2000 року в частині розподілу вказаної квартири ОСОБА_3, визнати недійсним розпорядження Управління житлово-комунального господарства Одеської міської ради від 18 квітня 2002 року та свідоцтво про право власності від 18 квітня 2002 року на ім'я ОСОБА_3, виселити ОСОБА_3 з сім'єю зі спірної квартири, а також стягнути моральну шкоду.

Ухвалою Іллічівського районного суду м. Одеси від 20 листопада 2000 року на спірну квартиру був накладений арешт та заборонено проводити будь-які дії, пов'язані з її відчуженням.

Копія вказаної ухвали суду була отримана комунальним підприємством "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості" 15 грудня 2000 року.

20 квітня 2001 року Другим відділом держаної виконавчої служби Малиновського районного управління юстиції м. Одеси було відкрито виконавче провадження по виконанню зазначеної ухвали, а копія ухвали суду з постановою про відкриття виконавчого провадження була направлена до ЖБК "Верстатобудівельник-2".

Зазначений позов ОСОБА_4 судами розглядався неодноразово та останнім рішенням апеляційного суду Одеської області від 25 травня 2007 року, залишеним без змін ухвалою Верховного Суду України від 05 грудня 2007 року, позовні вимоги ОСОБА_4 частково задоволенно: визнано незаконними рішення загальних зборів членів ЖБК "Верстатобудівельник-2" від 31 березня 1999 року, від 19 травня 1999 року, від 29 вересня 1999 року про виключення ОСОБА_4 з членів ЖБК та поновлено його в членах ЖБК; визнано за ОСОБА_4 право власності на вищезазначену квартиру; зобов'язано ОСОБА_3, ОСОБА_6 не перешкоджати ОСОБА_4 у користуванні, володінні і розпорядженні вказаною квартирою, а також виселено їх з даної квартири; визнано частково недійсним рішення загальних зборів членів ЖБК "Верстатобудівельник-2" від 03 жовтня 2000 року про виділення ОСОБА_3 зазначеної квартири та відповідно визнанні недійсними розпорядження Управління житлово-комунального господарства Одеської міської ради від 18 квітня 2002 року про оформлення та видачу свідоцтва про право власності на квартиру ОСОБА_7 та свідоцтво про право власності на квартиру від 18 квітня 2002 року на ім'я ОСОБА_7; вселено ОСОБА_4 до спірної квартири.

Крім того, судом було встановлено, що вищезазначена квартира на момент прийняття будинку в експлуатацію взимку 2001 року знаходилась в наступному технічному стані: комунікації підведені, сантехнічні прилади (ванна, унітаз, мийка, умивальник) не встановлені; електропроводка підведена, електричні прилади (розетки, світильники, вимикачі, електроплита) не встановлені; встановлено вхідні двері з ДВП, встановлено віконні рами і засклені одинарним склом, двері між кімнатами, в туалеті та ванній кімнаті не встановлено; проведено стяжку підлоги, лінолеум не вкладався; стіни поштукатурено; шпаклювання та проклейка шпалер не здійснювались; шпаклювання та фарбування підлоги не здійснювалось.

ОСОБА_3, не зважаючи на наявність рішення суду про накладення арешту на спірну квартиру та заборону проводити будь-які дії по її відчуженню, розпочав ремонтні роботи у цій квартирі, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями договірної ціни, локального кошторису, акта приймання виконаних підрядних робіт за серпень 2006 року, відомості ресурсів. Загальна вартість робіт та матеріалів, затрачених на ремонт, відповідно до вказаної проектно-кошторисної документації склала 76664 грн.

Крім того, за замовленням ОСОБА_3 приватним підприємством "Ясон" у квартирі були встановлені металопластикові вікна "GEALAN SUPER". Загальна вартість робіт та матеріалів склала 4 167 доларів США, що еквівалентно 103 508,28 грн.

Так, за змістом ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Разом з тим, зобов'язання з безпідставного придбання майна виникають за наявності трьох умов, а саме: щоб мало місце набуття або збереження майна, щоб набуття або збереження здійснено за рахунок іншої особи, щоб були відсутні правові підстави для набуття або зберігання майна.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині відшкодування вартості проведеного ремонту та ухвалюючи у цій частині нове рішення про відмову в задоволенні вказаних вимог, суд апеляційної інстанції вірно виходив із того, що ОСОБА_3, не зважаючи на наявність арешту суду на спірну квартиру та заборону проводити будь-які дії по її відчуженню, розпочав ремонтні роботи у цій квартирі. ОСОБА_3 було відомо про судовий спір щодо законності набуття вказаної квартири у власність.

Апеляційний суд всебічно та повно дослідив обставини справи та дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині відшкодування вартості проведеного ремонту, а тому обґрунтовано скасував рішення місцевого суду в цій частині.

Докази та обставини, на які посилається заявник у касаційній скарзі, були предметом дослідження судом апеляційної інстанції, а при їх дослідженні та встановленні апеляційним судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Доводи касаційної скарги на правильність висновків апеляційного суду не впливають та їх не спростовують.

Керуючись статтями 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення апеляційного суду Одеської області від 30 вересня 2015 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.