розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, усунення перешкод у ремонті будинку, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Буринського районного суду Сумської області від 23 липня 2015 року та рішення апеляційного суду Сумської області від 23 жовтня 2015 року,

У серпні 2014 року ОСОБА_3 звернулася до суду з указаним позовом обґрунтовуючи свої вимоги тим, що вона є власником житлового будинку з господарськими та побутовими будівлями по АДРЕСА_1 ОСОБА_4 - власником сусіднього домоволодіння. Внаслідок будівництва відповідачем вигрібної ями на відстані 3 м від глухої стіни будинку позивача та прориву труби водопостачання, відбулось підмивання та просідання фундаменту та інші пошкодження у ньому.

Враховуючи викладене, ОСОБА_3, уточнивши позовні вимоги, просила зобов'язати ОСОБА_4 не чинити перешкод у ремонті її будинку, стягнути з відповідача 53 356 грн. на відшкодування матеріальної та 5 000 грн. моральної шкоди, завданої пошкодженням будинку.

Рішенням Буринського районного суду Сумської області від 23 липня 2015 року позов задоволено частково. Зобов'язано ОСОБА_4 не чинити перешкоди ОСОБА_3 у проведенні капітального ремонту належного їй будинку по АДРЕСА_1 Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 53 356 грн. у рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 3 000 грн. моральної шкоди. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Сумської області від 23 жовтня 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано в частині зобов'язання ОСОБА_4 не чинити перешкоди ОСОБА_3 у проведенні капітального ремонту її будинку та ухвалено в цій частині нове рішення, яким відмовлено у задоволенні вказаних вимог. У решті рішення місцевого суду залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, мотивуючи свою вимогу неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що позивачу внаслідок неправомірних дій відповідача, які полягають у незаконному будівництві фільтраційного колодязя, допущенні пориву водогону та неприйнятті мір з своєчасного усунення його наслідків, зокрема, замочування ґрунту під будинком позивача, що призвело до його руйнування, було завдано матеріальної та моральної шкоди.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині зобов'язання ОСОБА_4 не чинити перешкод ОСОБА_3 в проведенні капітального ремонту будинку, апеляційний суд вважав, що рішення місцевого суду у вказаній частині не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України.

Залишаючи без змін рішення місцевого суду в частині стягнення матеріальної та моральної шкоди, апеляційний суд виходив з доведеності вини відповідача у завданні шкоди незаконним будівництвом побутових споруд та несвоєчасному усуненню наслідків підтоплення будинку внаслідок пориву водогону.

Проте з такими висновками судів першої та апеляційної інстанції повністю погодитись не можна.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Таким вимогам закону судові рішення не відповідають.

Судами встановлено, що ОСОБА_3 є власником жилого будинку, житловою площею 53,5 кв. м, загальною площею 86,1 кв. м, з належними господарськими будівлями, що розташований по АДРЕСА_1 Відповідно до технічної документації даний будинок було збудовано в 1992 році.

Власником сусіднього жилого будинку, розташованого АДРЕСА_2, є ОСОБА_4

У липні 2014 року ОСОБА_3 звернулась до Буринської міської ради Сумської області із скаргою на те, що в результаті будівництва без відповідного дозволу вигрібної ями поряд зі стіною її будинку та пориву водогону на подвір'ї відповідача, що мало місце 28 червня 2014 року, відбулось підтоплення фундаменту її будинку, що призвело до руйнування стін будинку.

Буринською міською радою Сумської області була призначена комісія, яка 30 липня 2014 року склала акт візуального обстеження житлового будинку АДРЕСА_1 В результаті обстеження встановлено у діях ОСОБА_5 невідповідність норм - ДБН-36-92, в частині відстані розміщення вигрібної ями до будинку 3 м, замість мінімальної 5 м, факт руйнування стін житлового будинку ОСОБА_3 та було рекомендовано власниці звернутися до суду для відшкодування завданих їй збитків.

Крім цього, 21 липня 2014 року працівниками КП "Буринь-теплосервіс" було складено акт, що в будинку АДРЕСА_2 на території подвір'я колодязь наповнився водою, проте явного витоку води не було. Причиною аварії стала тріщина на трубі центрального водопостачання. Вказана аварія 18 липня 2014 року була ліквідована власниками будинку своїми силами. Також комісія виявила тріщини на стінах будинку ОСОБА_3 та для з'ясування причин їх походження рекомендувала звернутись до спеціальної організації для отримання експертного висновку.

Установлено, що позивач звернулася до судового експерта-будівельника ОСОБА_6 про визначення вартості відновлювального ремонту житлового будинку внаслідок його пошкодження через несправність водогону біля сусіднього будинку та встановлення причин пошкодження її будинку.

Відповідно до висновку експертного будівельно-технічного дослідження від 01 жовтня 2014 року № 55/14, побудована вигрібна яма ("септик") на території домоволодіння АДРЕСА_2 порушує вимоги п. 3.25 а* ДБН 360-92** "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень", а саме: відстань від житлових будинків до септиків повинна бути не менше 5 м. Дослідивши виявлені пошкодження житлового будинку позивача та співставивши з розташуванням побудованої вигрібної ями (септику) на території домоволодіння відповідача, експерт вважала, що може бути причинний зв'язок між даними порушеннями та пошкодженням у водогоні відповідача.

Експертним висновком визначено вартість ремонтно-будівельних робіт, яка складає 53356 грн.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 10, ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 4 ст. 60 ЦПК України).

Проте, суди не встановили належними та допустимими доказами, чи знаходяться порушення відповідачем норм ДБН 360-92** "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень" у безпосередньому причинному зв'язку з пошкодженнями, яких зазнав будинок позивача, оскільки експерт зазначив про лише можливість такого причинного зв'язку.

У ст. 1166 ЦК міститься законодавче визначення деліктної відповідальності за шкоду, завдану майну, та підстави її виникнення. Так, для настання деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення, а саме: наявність шкоди, протиправна поведінка заподіювача шкоди, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача, вина. Перераховані підстави визнаються загальними, оскільки їх наявність необхідна для всіх випадків відшкодування шкоди, якщо інше не передбачено законом.

Згідно з ч. 2 ст. 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Таким чином, збитки відшкодовуються у разі наявності причинно-наслідкового зв'язку з наслідками завданої шкоди у разі наявності вини у діях особи до якої пред'явлено позов у розмірі, який доводить позивач.

Заперечуючи проти наявності своєї вини, відповідач заявив клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи.

Згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи від 15 травня 2015 року № 150 наявність тріщин у стінах житлового будинку по АДРЕСА_1 обумовлена просадкою ґрунту під дією зовнішніх навантажень (вага фундаменту та житлового будинку), власної ваги ґрунту та додаткових факторів таких як замочування ґрунту. Замочування ґрунту відбулось внаслідок будівництва фільтраційного колодязя та септику на території домоволодіння НОМЕР_1, що не відповідає вимогам пунктів 3.25а*, 3.26 ДБН 360-92** "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень". Влаштований фундамент під житловим будинком по АДРЕСА_1 не відповідає вимогам СНиП 2.02.01-83* "Основания зданий и сооружении".

Таким чином, експертом зроблено висновок що, крім порушень вимог ДБН 360-92** "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень", допущених відповідачем при будівництві фільтраційного колодязя та септику, позивачем також допущені порушення вимог СНиП 2.02.01-83* "Основания зданий и сооружении" при будівництві фундаменту.

Крім того, експерт дійшов висновку про ймовірність замочування ґрунту під фундаментом позивача через порив водогону, який належить відповідачеві.

За змістом ст. 150 ЦПК України, якщо висновок експерта буде визнано неповним або неясним, судом може бути призначена додаткова експертиза, яка доручається тому самому або іншому експерту (експертам). Якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем заявлялося клопотання про проведення повторної будівельно-технічної експертизи у зв'язку з тим, що експертом під час проведення експертизи направлявся лист про залучення сертифікованої лабораторії для визначення фізико-механічних властивостей ґрунту під фундаментом будинку позивача, однак вказаного зроблено не було, тому проби ґрунту не бралися (а.с 204).

Крім того, експертом ОСОБА_7 в судовому засіданні надавалися суперечливі пояснення про причини тріщин у стінах будинку позивача, наявність порушень при будівництві фундаменту будинку позивача (а.с 202).

Враховуючи наведене, відповідач у клопотанні про призначення повторної експертизи посилався на неповноту та неясність висновку судової експертизи.

Відповідно до роз'яснень, викладених у пунктах 10, 11 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах" від 30 травня 1997 року № 8 (v0008700-97) , додаткова експертиза призначається після розгляду судом висновку первинної експертизи, коли з'ясується, що усунути неповноту або неясність висновку шляхом допиту експерта неможливо.

Висновок визнається неповним, коли експерт дослідив не всі подані йому об'єкти чи не дав вичерпних відповідей на порушені перед ним питання. Неясним вважається висновок, який нечітко викладений або має невизначений, неконкретний характер.

Повторна експертиза призначається, коли є сумніви у правильності висновку експерта, пов'язані з його недостатньою обґрунтованістю чи з тим, що він суперечить іншим матеріалам справи, а також за наявності істотного порушення процесуальних норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи. Істотними можуть визнаватися, зокрема, порушення, які призвели до обмеження прав обвинуваченого чи інших осіб.

Проведення повторної експертизи може бути доручено тільки іншому експертові.

Відповідно до статей 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Проте, судами на вищевикладене уваги не звернуто, не вирішено питання про призначення додаткової чи повторної експертизи, не мотивовано відмову у задоволенні клопотання відповідача про призначення повторної експертизи з метою встановлення дійсних, а не ймовірних причин виникнення тріщини будинку та наявності причинно-наслідкового зв'язку між діями сторін та наслідками.

Таким чином, суди попередніх інстанцій у порушення вимог статей 213, 214 ЦПК України на вказані вище положення закону уваги не звернули, доводів та заперечень сторін не перевірили, не встановили всіх фактичних обставин справи, не дослідили належних та допустимих доказів на підтвердження вини відповідача, не дали належної правової оцінки цим доказам в їх сукупності, та не встановили дійсного розміру завданої шкоди.

Таким чином, судами передчасно задоволено позов про стягнення повного розміру завданих збитків з відповідача без урахування вищевказаних обставин справи, що в силу ч. 2 ст. 338 ЦПК України є підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення Буринського районного суду Сумської області від 23 липня 2015 року та рішення апеляційного суду Сумської області від 23 жовтня 2015 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.