розглянувши в судовому засіданні справу за позовом арбітражного керуючого в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "ТОН-АРТ" до публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Даніель", ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_4, приватний нотаріус Хмельницького міського нотаріального округу - ТвердохлібГалина Григорівна, реєстраційна служба Хмельницького міськрайонного управління юстиції, про скасування державної реєстрації права власності, визнання недійсним договору іпотеки, скасування державної реєстрації договору іпотеки та припинення обтяження предмета іпотеки, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 вересня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 03 листопада 2015 року,

У травні 2015 року арбітражний керуючий в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія" "ТОН-АРТ" (далі - ТОВ "Телерадіокомпанія" "ТОН-АРТ") звернувся до суду з указаним позовом, який обґрунтовано тим, що постановою господарського суду Хмельницької області від 09 липня 2010 року ТОВ "Телерадіокомпанія "ТОН-АРТ" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено арбітражного керуючого Шишкіна С.В. ліквідатором майна боржника. У ході ліквідаційної процедури ухвалою господарського суду Хмельницької області від 12 березня 2014 року визнано недійсним договір купівлі-продажу виробничого корпусу, загальною площею 3 873,1 кв. м, по АДРЕСА_1 укладений між ТОВ "Телерадіокомпанія "ТОН-АРТ" (продавець) та ОСОБА_3 (покупець). 13 жовтня 2011 року ОСОБА_7 з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором від 13 жовтня 2011 року, укладеним між публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Даніель" (далі - ПАТ "КБ "Даніель") та ОСОБА_4, передала в іпотеку належне їй на праві власності приміщення виробничого корпусу, загальною площею 3 873,1 кв. м, по АДРЕСА_1 Оскільки судовим рішенням було визнано недійсним договір купівлі-продажу виробничого корпусу, отже ОСОБА_3 не є власником нежитлового приміщення, а тому укладений договір іпотеки підлягає визнанню недійсним. Крім того, на час укладення договору іпотеки, згідно витягу Хмельницького бюро технічної інвентаризації (далі - БТІ) місцезнаходження приміщення було зареєстровано по АДРЕСА_1. Однак, Хмельницьким БТІ було видано також витяг, за яким місце знаходження виробничого корпусу було вказано по АДРЕСА_1

Враховуючи викладене, арбітражний керуючий в інтересах ТОВ "Телерадіокомпанія "ТОН-АРТ" просив скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на нежитлове приміщення виробничого корпусу, загальною площею 3 873,1 кв. м, по АДРЕСА_1, що здійснена 10 листопада 2008 року Хмельницьким БТІ за реєстраційним № 077151; визнати недійсним договір іпотеки, укладений 13 жовтня 2011 року між ОСОБА_3 і ПАТ "КБ "Даніель", посвідчений приватним нотаріусом Твердохліб Г.Г. за реєстраційним № 2866; скасувати державну реєстрацію договору іпотеки; припинити обтяження предмету іпотеки - вказаного вище приміщення виробничого корпусу, реєстраційний № 5071151 у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за № 15539656, у Державному реєстрі іпотек за № 11717654.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 вересня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 03 листопада 2015 року,позовні вимоги задоволено. Визнано недійсним договір іпотеки, укладений 13 жовтня 2011 року між ОСОБА_3 та ПАТ "КБ "Даніель". Скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на нежитлове приміщення - виробничий корпус, загальною площею 3 873,1 кв. м, по АДРЕСА_1 у м. Хмельницькому. Скасовано державну реєстрацію договору іпотеки, за яким ОСОБА_3 передала в іпотеку виробничий корпус, загальною площею 3 873,1 кв. м, по АДРЕСА_1 у м. Хмельницькому. Накладено арешт на виробниче приміщення, загальною площею 3 873,1 кв. м, по АДРЕСА_1 у м. Хмельницькому, яке розташоване на земельній ділянці, площею 5 320 кв. м. Вирішено питання розподілу судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати вказані судові рішення, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, та просить направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що ОСОБА_3 неправомірно з порушенням вимог чинного законодавства набула право власності на спірне майно, а тому не мала права розпоряджатись цим майном, зокрема, передавати його в іпотеку шляхом укладення відповідного договору в забезпечення виконання зобов'язань інших осіб перед третьою стороною.

Проте з такими висновками судів першої та апеляційної інстанції погодитись не можна.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Таким вимогам закону судові рішення не відповідають.

Судами встановлено, що 06 листопада 2008 року між ТОВ "Телерадіокомпанія "ТОН-АРТ" (продавець) в особі директора ОСОБА_8 та ОСОБА_3 (покупець) укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення - виробничого корпусу, площею 3 873,1 кв. м, по АДРЕСА_1

У відповідності до цього договору ОСОБА_3 зареєструвала право власності на вказане нежитлове приміщення.

Адресу цього нежитлового приміщення з АДРЕСА_1 було змінено на АДРЕСА_1, що підтверджується витягами з реєстру прав власності на нерухоме майно.

13 жовтня 2011 року між ПАТ "КБ "Даніель" та ОСОБА_3 для забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, укладеним між ПАТ "КБ "Даніель" та ОСОБА_4 13 жовтня 2011 року, був укладений договір іпотеки.

За вказаним договором ОСОБА_3 передала в іпотеку нежитлове приміщення - виробничий корпус, площею 3 873,1 кв. м, по АДРЕСА_1 у м. Хмельницькому.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 12 березня 2014 року, яка набрала законної сили, договір купівлі-продажу нежитлового приміщення-виробничого корпусу від 06 листопада 2008 року визнано недійсним. Вказаною ухвалою суду встановлено, що угода є такою, що укладена боржником із заінтересованою особою (сестрою директора товариства), первинні документи на оплату договору відсутні, продаж нерухомого майна здійснено за значно заниженою вартістю і в результаті цієї угоди кредиторам завдані збитки внаслідок виведення майна зі складу ліквідаційної маси ТОВ "Телерадіокомпанія "ТОН-АРТ".

Як вбачається із матеріалів справи, рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 16 квітня 2014 року № 29 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "КБ "Даніель" та призначення уповноваженої особи на ліквідацію" розпочато процедуру ліквідації банку.

Процедура щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку врегульована Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) , який є спеціальним законом, що регулює дані правовідносини.

Таким чином, у спорах, пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України від 20 січня 2016 року № 6-2001цс15, який має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Таким чином, у зв'язку із прийняттям 16 квітня 2014 року рішення про введення в ПАТ "КБ "Даніель" тимчасової адміністрації вимоги позивача про скасування державної реєстрації права власності, визнання недійсним договору іпотеки, скасування державної реєстрації договору іпотеки та припинення обтяження предмета іпотеки можуть бути заявлені до визначеної Законом установи, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках (ст. 3 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

Положеннями п. 2 ч. 6 ст. 130 ЦПК України визначено, що суд під час проведення попереднього судового засідання вирішує питання про склад осіб, які братимуть участь у справі.

Отже, якщо з матеріалів справи вбачається, що склад осіб, які беруть участь у справі, має бути інший, суд з урахуванням вищенаведеного повинен вчинити дії, які від нього вимагає положення ч. 4 ст. 10 ЦПК України.

Крім того, за змістом ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" загальними засадами державної реєстрації прав є: обов'язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав; внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом. Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Аналіз вказаних норм дає підстави вважати, що скасування відповідного запису про державну реєстрацію на підставі рішення суду здійснюється шляхом покладення такого обов'язку на державного реєстратора.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 33 ЦПК України суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача.

Згідно з ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

При цьому, суди не врахували, що реєстраційна служба Хмельницького міськрайонного управління юстиції залучена до участі у справі в якості третьої особи і на неї не можуть бути покладені зобов'язання щодо вчинення певних дій, а також те, що Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (1952-15) , Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року № 703 (703-2011-п) , встановлена процедура здійснення державної реєстрації, скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, вчинення інших реєстраційних дій та орган, до компетенції якого віднесено прийняття відповідних рішень.

З матеріалів справи вбачається, що суди невірно визначили суб'єктний склад сторін справи.

Таким чином, суди попередніх інстанцій не дотрималися вимог ч. 4 ст. 10 ЦПК України щодо обов'язку сприяти всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, не дали юридичної оцінки наданим сторонами доказам.

Крім того, суди всупереч вимогам статей 212 - 214 ЦПК України на зазначені вище положення закону та обставини справи уваги не звернули, не встановили фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи та належним чином не визначили суб'єктного складу сторін спору, а тому дійшли передчасного висновку у справі.