розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про припинення права на частку у праві спільної часткової власності, визнання права власності, зняття з реєстраційного обліку; за зустрічним позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні власністю, за касаційною скаргою ОСОБА_4, ОСОБА_5 на рішення Київського районного суду м. Полтави від 12 березня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 13 січня 2016 року,

У липні 2014 року ОСОБА_5, ОСОБА_4 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про припинення права власності на належну ОСОБА_6 1/6 частину домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, стягнення з них на користь ОСОБА_6 компенсації за 1/6 його частину в розмірі 16 528 грн та визнання за кожним з них права власності на 1/12 його частину із зобов'язанням відділу ГІРФО Київського району ГУ МВС України у Полтавській області зняти відповідачів з реєстрації за зазначеною адресою. Свої вимоги мотивували неможливістю поділу в натурі спірного домоволодіння та незначною часткою власності у ньому відповідача ОСОБА_6

У серпні 2014 року ОСОБА_6 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні власністю та просила суд зобов'язати відповідачів ОСОБА_5 і ОСОБА_4 усунути перешкоди у користуванні власністю шляхом надання їй ключів від замка на двері, яка веде з тамбуру до житлових приміщень у будинку АДРЕСА_1 та зав'язати останніх не чинити їй перешкод у користуванні житловими та надвірними будівлями шляхом встановлення замків без надання їй ключів від них.

Справа слухалася судами неодноразово.

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 12 березня 2015 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відмовлено.

Позовні вимоги ОСОБА_6 задоволено частково.

Зобов'язано ОСОБА_5 та ОСОБА_4 усунути ОСОБА_6 перешкодити у користуванні власністю шляхом надання ОСОБА_6 ключів від будинку АДРЕСА_1, а саме від замка на дверях, що влаштовані у тамбурі до житлових приміщень будинку.

Стягнуто з ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 судові витрати у розмірі 1 371 грн 80 коп. з кожного.

Рішенням апеляційного суд Полтавської області від 21 травня 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове, яким припинено право власності на 1/6 частину домоволодіння з адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_6 Стягнуто з ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 компенсацію за 1/6 частину спірного домоволодіння у розмірі 16 528 грн. Визнано право власності по 1/12 частин домоволодіння АДРЕСА_1 за ОСОБА_5 та за ОСОБА_9 Визнано ОСОБА_6 та ОСОБА_7 такими, що підлягають зняттю з реєстрації по АДРЕСА_1 відділом ГІРФО Київського району УДМС України у Полтавській області. У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_6 відмовлено за їх безпідставністю. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 листопада 2015 року рішення апеляційного суду Полтавської області від 21 травня 2015 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 13 січня 2016 року рішення Київського районного суду м. Полтави від 12 березня 2015 року залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, ОСОБА_5 просять скасувати рішення Київського районного суду м. Полтави від 12 березня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 13 січня 2016 року і ухвалити у справі нове судове рішення про задоволення первісних позовних вимог ОСОБА_4, ОСОБА_5 і відмову в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_6, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права і неправильне застосування норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши в межах касаційної скарги правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального і матеріального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню.

Згідно ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення може бути неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції під час розгляду справи в касаційному порядку перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права.

При розгляді справи судами встановлено, що ОСОБА_6 є власником 1/6 частини домоволодіння АДРЕСА_1, ОСОБА_5 є власником 1/2 (3/6) його частини, ОСОБА_4 - 1/3 (2/6) частини житлового будинку № 11, з відповідною часткою господарсько-побутових будівель і споруд, що знаходиться по АДРЕСА_1.

Згідно висновку судової будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи № 84-14 від 21 листопада 2014 року, залишкова вартість житлового будинку літ. "А", що розташований по АДРЕСА_1 складає 66 280 грн. Вартість 1/6 частини житлового будинку літ. "А" складає 11 047 грн. Ринкова вартість домоволодіння, що розташоване по АДРЕСА_1 складає: 374 483 грн. Ринкова вартість 1/6 частини домоволодіння, що розташоване по АДРЕСА_1 складає 62 414 грн. Враховуючи норми ДБН, виділити 1/6 частину у житловому будинку як із господарськими будівлями і спорудами, так і без них, за адресою спірного домоволодіння неможливо (а. с. 141-153).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 358 ЦК України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Відповідно до ч. 3 ст. 358 ЦК України кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Однак надання у володіння зазначеної частки в натурі можливе лише за умови, що майно є подільним у відповідності до ч. 2 ст. 183 цього Кодексу. Якщо надання частки в натурі є неможливим, співвласник вправі вимагати від інших співвласників матеріальної компенсації вартості його частки.

Відповідно до ст. 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим; таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог щодо припинення за ОСОБА_6 права власності на 1/6 частину будинку, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, виходив з того, що ОСОБА_6 не має у власності чи користуванні іншого житлового приміщення, а тому припинення за нею права власності у спірному будинку завдасть істотної шкоди її інтересам та інтересам її сина ОСОБА_7 Правовий режим спільної часткової власності має враховувати інтереси всіх її учасників і забороняється обмеження прав одних учасників за рахунок інших у разі завдання їм істотної шкоди, що узгоджується з правовою позицією висловленою Верховним Судом України у постанові від 02 липня 2014 року, справа № 6-68цс14.

Також суди дійшли висновків, що не ґрунтуються на законі вимоги позивачів за первісним позовом про сплату ОСОБА_6 вартості належної їй 1/6 частини тільки житлового будинку літ. А-1 без урахування господарських та надвірних будівель, оскільки відсутні докази які б підтверджували за позивачами виключне право власності на зазначені господарсько-побутові будівлі та споруди. Навпаки, дозволи на будівництво зазначених будівель і споруд видавалися компетентними органами обом співвласникам спірного будинку, тобто як на ім'я ОСОБА_8 (попередній власник) так і на ім'я ОСОБА_6 (ОСОБА_6) (а. с. 79, 80). Окрім того, внесена позивачами сума 16 528 грн на депозитний рахунок ДСА у Полтавській області не відповідає ринковій вартості 1/6 частини домоволодіння, яка згідно експертного висновку складає 62 414 грн (а. с. 148).

Вирішуючи питання щодо зняття відповідачів з реєстраційного обліку у територіальному органі державної міграційної служби України, до повноважень якого входять питання громадянства, міграції та реєстрації фізичних осіб, компетенція якого територіально поширюється на адресу вказаного житлового будинку, суди вірно зазначили, що такий орган до участі у справі за клопотанням позивачів в якості відповідача не залучався, а позовні вимоги до третіх осіб не пред'являються.

Зустрічні позовні вимоги суди вірно визнали частково обґрунтованими.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 383 ЦК України власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання та на підставі ст. 391 ЦК України вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування.

При розгляді справи було встановлено, що відповідачі за зустрічним позовом чинять перешкоди ОСОБА_6 у користуванні її власністю шляхом встановлення замка із тамбуру будинку до житлових приміщень будинку, а тому порушене право ОСОБА_6 підлягає захистові в судовому порядку.

Доводи касаційної скарги та наявні в матеріалах справи документи не свідчать про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, а тому колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 332, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ