розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитними договорами; за зустрічним позовом ОСОБА_5 до публічного акціонерного товариства "БанкКредит Дніпро" про визнання договорів припиненими, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 14 квітня 2015 року та рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 листопада 2015 року,

У вересні 2012 року публічне акціонерне товариство "Банк Кредит Дніпро" (далі - ПАТ "Банк Кредит Дніпро") звернулося до суду із вказаним позовом, зазначаючи, що 16 серпня 2005 року між банком та ОСОБА_5 було укладено договір про надання кредитної лінії та договір про обслуговування міжнародної дебетової пластикової картки від 07 липня 2003 року, згідно умов яких відповідач отримала кредит у розмірі 10 тис. грн, у вигляді встановленого кредитного ліміту на пластикову картку. Внаслідок неналежного виконання ОСОБА_5 умов договору, станом на 07 вересня 2012 року утворилася заборгованість в розмірі 100 498 грн 47 коп., яку позивач просив стягнути з відповідача (т. 1 а. с. 3-5).

У грудні 2014 року ОСОБА_5, звернулася до суду із зустрічним позовом, у якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила суд визнати договір про надання кредитної лінії № 160805/1 від 16 серпня 2005 року таким, що припинив свою дію з серпня 2007 року; визнати договір № 26252903275501-ПК від 07 липня 2003 року про обслуговування міжнародної дебетової пластикової картки та договір № 26255906575001-ПК від 11 серпня 2005 року про обслуговування міжнародної дебетової пластикової картки, укладені між ОСОБА_5 та ПАТ "Банк Кредит Дніпро" такими, що припинили свою дію з лютого 2009 року.

Свої зустрічні позовні вимоги обґрунтовувала тим, що 11 квітня 2011 року між сторонами була укладена мирова угода, відповідно до якої банк відмовився від усіх позовних вимог до ОСОБА_5 щодо стягнення заборгованості договором про надання кредитної лінії № 160805/1 від 16 серпня 2005 року та за договором № 26252903275501-ПК від 11 серпня 2005 року. Дана мирова угода була прийнята судом та провадження по відповідній цивільній справі - закрито (т. 2 а. с. 48, 65-66).

Справа розглядалась судами неодноразово.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 14 квітня 2015 року в задоволенні первісних позовних вимог ПАТ "Банк Кредит Дніпро" до ОСОБА_5 відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_5 до ПАТ "Банк Кредит Дніпро" про визнання договорів припиненими - задоволено.

Визнано договір про надання кредитної лінії № 160805/1 від 16 серпня 2005 року таким, що припинив свою дію з серпня 2007 року.

Визнано договір № 26252903275501-ПК від 07 липня 2003 року про обслуговування міжнародної дебетової пластикової картки та договір № 26255906575001-ПК від 11 серпня 2005 року про обслуговування міжнародної дебетової пластикової картки, укладені між ОСОБА_5 та ПАТ "Банк Кредит Дніпро", такими, що припинили свою дію з лютого 2009 року.

Стягнуто з ПАТ "Банк Кредит Дніпро" на користь Держави судовий збір у сумі 243 грн 60 коп.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 листопада 2015 року рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 14 квітня 2015 року змінено в частині підстав та обґрунтування відмови у позовних вимогах ПАТ "Банк Кредит Дніпро" до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості кредитними договорами.

Рішення районного суду в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_5 до ПАТ "Банк Кредит Дніпро" про визнання договорів припиненими скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні цих вимог.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ПАТ "БанкКредит Дніпро" в рахунок відшкодування судових витрат 121 грн 80 коп.

У касаційній скарзі ПАТ "Банк Кредит Дніпро" просить скасувати оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити у справі нове судове рішення про задоволення первісних позовних вимог банку, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши в межах касаційної скарги правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального і матеріального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню.

Згідно ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення може бути неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції під час розгляду справи в касаційному порядку перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні позову ПАТ "Банк Кредит Дніпро", суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача були предметом судового розгляду в іншій справі та є ухвала суду про визнання мирової угоди між сторонами.

Колегія суддів апеляційного суду з такими висновками суду першої інстанції не погодилася.

Апеляційним судом встановлено, що 07 липня 2003 року між ЗАТ КБ "Кредит-Дніпро" (правонаступником якого є ПАТ "Банк Кредит Дніпро") та ОСОБА_5 було укладено договір про обслуговування міжнародної дебетової пластикової картки № 26252903275501-ПК, за умовами якого банк видає клієнту пластикову картку Visa Electron, а також для здійснення розрахунків відкриває спеціальний картковий рахунок № НОМЕР_1 та здійснює його обслуговування (т. 1 а. с. 15-18, 85-86).

В подальшому, 11 серпня 2005 року, між сторонами було укладено договір про обслуговування міжнародної дебетової пластикової картки № 26255906575001-ПК, за умовами якого банк видає клієнту пластикову картку Visa Electron Instant Issue, а також для здійснення розрахунків відкриває спеціальний картковий рахунок № НОМЕР_2 та здійснює його обслуговування (т. 1 а. с. 19-22).

Також, між сторонами був укладений договір про надання кредитної лінії № 160805/1, відповідно до умов якого банк зобов'язався відкрити позичковий рахунок № НОМЕР_3 та надати кредит в межах 10 тис. грн строком до 15 серпня 2007 року шляхом видачі коштів з карткового рахунку згідно договору № 26255906575001 від 11 серпня 2005 року.

В провадженні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська знаходилася справа № 2-5862/11 за позовом ПАТ "Банк Кредит Дніпро" до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості та розірвання договору.

Предметом позову у наведеній вище цивільній справі було стягнення боргу за кредитним договором, який існував станом на 03 квітня 2007 року в сумі 11 399 грн 50 коп. (т. 1 а. с. 141-142).

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11 квітня 2011 року визнано мирову угоду, укладену між сторонами (т. 1 а. с. 78-83, 92-93).

23 січня 2013 року сторони уклали договір про розірвання договору про обслуговування міжнародної дебетової пластикової картки № 26252903275501-ПК від 07 липня 2003 року, відповідно до якого також було закрито картковий рахунок № НОМЕР_1 (т. 1 а. с. 114).

Виходячи з умов вищенаведених договорів та додаткових угод до них, 11 серпня 2005 року сторони уклали договір про обслуговування міжнародної дебетової пластикової картки № 26255906575001-ПК, за яким банк відкрив ОСОБА_5 картковий рахунок № НОМЕР_2 для обслуговування дебетової пластикової картки, на який також повинні були бути спрямовані кредитні кошти за договором кредитної лінії № 160805/1 в розмірі 10 тис. грн з кінцевим строком повернення 15 серпня 2007 року. Нарахування та списання відсотків за позикою повинно було проводитись по рахунку № НОМЕР_1 (п. 7.1. договору № 160805/1).

Разом з тим, відповідно наданих банком розрахунків заборгованості та виписок по рахункам № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 фактично грошові кошти, які ОСОБА_5 знімала з карткового рахунку, обліковувались на рахунку № НОМЕР_3, так само і відсотки нараховувались та списувались з карткового рахунку № НОМЕР_2.

Також, 15 серпня 2007 року з даного рахунку (№ НОМЕР_2) банк зробив списання заборгованості в сумі 9 980 грн (т. 1 а. с. 25-28, т. 2 а. с. 49-53, 55-61, 211, 217-218).

Данні стосовно номерів карткових рахунків за допомогою яких повинно відбуватись надання та погашення кредиту в копії договору № 160805/1, що був наданий банком, вписані від руки у розпечатаний за допомогою технічних засобів текст договору, в той же час такі данні відсутні у екземплярі договору який надала ОСОБА_5 Оригінал договору банк суду не надав.

Розрахунків за картковим рахунком № НОМЕР_1 на якому повинно відбуватись нарахування та списання відсотків за позикою банком не надано, а згідно до наявної в матеріалах справи копії виписки за цим рахунком, заборгованість по ньому відсутня, крім того, 23 січня 2013 року за згодою сторін договір з обслуговування даного рахунку було розірвано (т. 1 а. с. 91, 114).

На підставі таких встановлених у справі обставин, судова колегія апеляційного суду прийшла до висновку, що під час розгляду справи банк не навів належних доказів на підтвердження своїх доводів стосовно наявності у ОСОБА_5 заборгованості за кредитом, оскільки надані розрахунки по картковим рахункам № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 не відповідають умовам укладених між сторонами договорів. Саме у зв'язку з недоведеністю первісного позову, апеляційний суд відмовив у його задоволенні.

Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5, судова колегія апеляційного суду виходила з того, що ОСОБА_5 просила суд визнати вищевказані договори такими, що припинили свою дію, посилаючись на положення ст. ст. 598, 601, 605 ЦК України.

За положеннями ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Згідно до ст. 605 ЦК України зобов'язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.

Наявність між сторонами зустрічних однорідних вимог апеляційним судом не була встановлена, а можливість розцінювати укладену між сторонами мирову угоду, як факт звільнення (прощення боргу) в повному обсязі, ОСОБА_5 недоведена, враховуючи, що предметом позову у справі де укладено мирову угоду була заборгованість станом на 03 квітня 2007 року в сумі 11 399 грн 50 коп.

За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновків про необхідність ухвалення у справі судового рішення про відмову в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 у зв'язку з його необґрунтованістю.

Питання щодо розподілу судових витрат вирішено апеляційним судом у відповідності до вимог ст. 88 ЦПК України.

Доводи касаційної скарги та наявні в матеріалах справи документи не свідчать про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, а тому колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 332, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ