розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Вінницького обласного центру медико-соціальної експертизи про поновлення інвалідності ІІІ групи, пенсії по інвалідності та поновлення страхової виплати за втрату професійної працездатності, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 4 листопада 2015 року, додаткове рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 1 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 24 грудня 2015 року,

У серпні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що він працював в шахті № 24 Шахтоуправлінні; 4-9 "КСМ" тресту "Сніжняантрацит", м. Сніжне, Сніжнянського району Донецької області. 30 травня 1961 року з ним трапився нещасний випадок в шахті, внаслідок чого йому було покалічено перший та четвертий палець правої руки. 31 травня 1961 року був складений Акт про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом. Лікарсько-трудова експертна комісія м. Сніжне (далі - ЛТЕК) визнала його інвалідом та призначила III групу інвалідності (трудове каліцтво). У подальшому, з 1962 року він кожен рік проходив переогляд ЛТЕК і комісія підтверджувала його інвалідність III групи, у зв'язку з чим він отримував пенсію по інвалідності. Проте, 25 квітня 1968 року ЛТЕК м. Вінниці не визнала його інвалідом III групи (трудове каліцтво) та позбавила пенсії по інвалідності. У 2008 році він отримав інформацію від органу юстиції про те, що інвалідність по трудовому каліцтву призначається безстроково, у зв'язку з чим він звернувся до голови Медико-соціальної експертної комісії №1 (далі - МСЕК-1) з питанням поновлення інвалідності III групи (трудове каліцтво), але відповіді не отримав. 28 липня 2009 року МСЕК-1 не поновила йому інвалідність III групи (трудове каліцтво), а призначила II групу інвалідності - загальне захворювання внутрішніх органів, безстроково та 30 % втрати професійної працездатності безстроково.

Ураховуючи наведене, просив поновити йому інвалідність III групи (трудове каліцтво) та пенсію по інвалідності з 25 квітня 1968 року, 30 % з часу вступу в дію ст. 2 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" по 20 липня 2009 року.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 4 листопада 2015 року, з урахуванням додаткового рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 1 грудня 2015 року, залишеними без змін, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що позивачу ОСОБА_4 у зв'язку з травмою на виробництві 30 травня 1961 року висновками МСЕК від 25 квітня 1968 року та 11 квітня 1971 року встановлено 30% втрати професійної працездатності без установлення ІІІ групи інвалідності.

Висновком Вінницької міської МСЕК від 7 вересня 2009 року, підтвердженим Вінницькою обласною МСЕК №2 від 11 січня 2010 року та Центральним МСЕК в м. Києві від 21 квітня 2010 року, у зв'язку з травмою 1961 року позивачу встановлено 30% втрати працездатності безстроково без установлення групи інвалідності та призначені страхові виплати.

Оскільки з 1972 року по 2009 рік позивач органами МСЕК не обстежувався, стійка втрата працездатності йому не встановлювалась, суд прийшов до правильного висновку про відсутність підстав для стягнення страхових виплат саме за наведений період.

Встановлення ступеню інвалідності у зв'язку з травмою на виробництві, причин, часу настання, групи інвалідності віднесено до виключної компетенції МСЕК.

У суду були відсутні підстави вважати, що МСЕК діяла всупереч Порядку встановлення МСЕК ступеня втрати працездатності у процентах працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням трудових обов'язків № 212 від 22 листопада 1995 року, діючий на час звернення позивача до МСЕК, та Положення про порядок умови та критерії встановлення інвалідності,затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 року № 1317 (1317-2009-п) .

Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Згідно вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 4 листопада 2015 року, додаткове рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 1 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 24 грудня 2015 року залишити без змін.