розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитом за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на заочне рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 6 жовтня 2015 року та рішення апеляційного суду Донецької області від 18 листопада 2015 року,

У червні 2015 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що за умовами кредитного договору від 23 березня 2007 року, укладеного між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_4, остання отримала кредит у розмірі 3 562,90 грн на умовах, визначених договором. Неналежне виконання ОСОБА_4 умов кредитного договору призвело до утворення заборгованості, яка станом на 26 травня 2015 року склала 51 238,22 грн та в добровільному порядку не сплачена.

Заочним рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 6 жовтня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Донецької області від 18 листопада 2015 року заочне рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за період з 18 квітня 2013 року по 25 травня 2015 року по процентах за користування кредитом у сумі 838,68 грн та пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором у розмірі 3 814,32 грн, а всього 4 866,11 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.

У касаційній скарзі ПАТ КБ "ПриватБанк" просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Апеляційним судом установлено, що станом на 26 травня 2015 року ОСОБА_4 має заборгованість за кредитним договором від 23 березня 2007 року у розмірі 51 238,22 грн, яка складається з заборгованості за : кредитом у сумі 3 354,72 грн, відсотками в розмірі 10 027,85 грн, за комісією в сумі 969,17 грн, пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором у розмірі 23 516,86 грн, штрафу (фіксована частина) в сумі

500 грн, штрафу (процентна складова) в розмірі 1 893,43 грн. Позов пред'явлено за період з 23 березня 2007 року по 26 травня 2015 року. Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 18 листопада 2015 року провадження у справі про стягнення заборгованості за період з 23 березня 2007 року по 17 квітня 2013 року закрито, у зв'язку з видачею судового наказу судом від 4 червня 2008 року та ухваленням рішення від 9 грудня 2013 року про стягнення боргу.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Виходячи із системного аналізу ст. ст. 525, 526, 599, 611 ЦК України, змісту кредитного договору слід дійти висновку про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносини сторін кредитного договору, не звільняє боржника та поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання й не позбавляє права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України (435-15) .

Визначаючи період, за який підлягає до стягнення заборгованість по процентах за користування кредитом та пені за несвоєчасне виконання зобов'язання, а саме з 18 квітня 2013 року по 25 травня 2015 року, суд апеляційної інстанції правильного застосував норми ст. ст. 526, 599, 611, 1048, 1049 ЦК України, з урахуванням умов договору та встановлених фактичних обставин справи, дійшов до вірного висновку, що нарахування процентів за користування кредитом та пені після закінчення строку дії договору та з моменту ухвалення судового рішення до його фактичного виконання передбачено законодавством.

Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Згідно вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" відхилити, рішення апеляційного суду Донецької області від 18 листопада 2015 року залишити без змін.