Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Ткачука О.С.,

суддів: Кафідової О.В.,

КолодійчукаВ.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький індустріально-механічний завод" про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за касаційною скаргою ОСОБА_2, поданою представником - ОСОБА_3, на рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 08 вересня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 14 січня 2016 року,

У січні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що з 01 жовтня 2014 року він працював на посаді генерального директора товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький індустріально-механічний завод" (далі - ТОВ "ЗІМЗ"). Під час прийому на роботу він під тиском ОСОБА_4, який є засновником товариства, написав заяву про звільнення із займаної посади за власним бажанням без зазначення дати звільнення. 30 жовтня 2014 року він надіслав ОСОБА_4 заяву, в якій відкликав зазначену вище заяву. 20 грудня 2014 року його повідомили про те, що на підставі рішення загальних зборів учасників ТОВ "ЗІМЗ" від 07 листопада 2014 року, його звільнено із займаної посади з 18 грудня 2014 року. Разом з тим, від іншого засновника товариства йому стало відомо, що збори учасників товариства з приводу його звільнення не проводилися та рішення про його звільнення не приймалося.

Враховуючи викладене, позивач просив поновити його на посаді генерального директора ТОВ "ЗІМЗ" та стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 2 569 грн. 16 коп.

Рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 08 вересня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 14 січня 2016 року, у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - просить скасувати судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди на підставі поданих сторонами доказів, які належним чином оцінені (ст. 212 ЦПК України), дійшли до правильного висновку про те, що позивач звільнений згідно з п. 1 ст. 36 КЗпП України (за згодою сторін) за його власною заявою. Відкликання заяви при звільненні за такою підставою законом не передбачено. Також суди обґрунтовано врахували преюдиційне судове рішення господарських судів про правомочність загальних зборів ТОВ "ЗІМЗ", якими вирішувалось питання про звільнення позивача (ч. 1 ст. 61 ЦПК України). Оскільки судами достовірно встановлено, що позивач відмовився отримати трудову книжку, то, відповідно, суди не мали підстав для стягнення середнього заробітку за час затримки її видачі.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції (ст. 335 ЦПК України).

Ураховуючи викладене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити судові рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_2, подану представником - ОСОБА_3, відхилити.

Рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 08 вересня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 14 січня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.