Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Ткачука О.С.,

суддів: Кафідової О.В.,

Колодійчука В.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до комунальної медичної установи "Міська стоматологічна поліклініка" про визнання наказу про переведення на неповний робочий день незаконним за касаційною скаргою комунальної медичної установи "Міська стоматологічна поліклініка" на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 30 вересня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Чернівецької області від 24 грудня 2015 року,

У серпні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що з 30 грудня 2005 року він працює на посаді лікаря стоматолога-ортопеда у комунальній медичній установі "Міська стоматологічна поліклініка" (далі - КМУ "Міська стоматологічна поліклініка"). Наказом від 06 травня 2015 року його з 06 липня 2015 року переведено на неповний робочий день на 0,25 штатної посади з метою забезпечення ефективного використання трудових ресурсів поліклініки та недопущення простою робочих місць. Посилаючись на те, що вказаним наказом фактично змінено умови його праці, на що він згоди не давав, позивач просив визнати зазначений вище наказ незаконним.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 30 вересня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Чернівецької області від 24 грудня 2015 року, позов ОСОБА_2 задоволено. Визнано наказ КМУ "Міська стоматологічна поліклініка" від 06 травня 2015 року про переведення ОСОБА_2 на роботу з неповним робочим днем на 0,25 штатної посади незаконним. Розподілено судові витрати.

У касаційній скарзі КМУ "Міська стоматологічна поліклініка" просить скасувати судові рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, й ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Задовольняючи позов, суди на підставі поданих сторонами доказів, які належним чином оцінені (ст. 212 ЦПК України), дійшли обґрунтованого висновку про те, що відповідач не довів того, що в організації виробництва і праці КМУ "Міська стоматологічна поліклініка" відбулися зміни, хоча зі змісту ч. 3 ст. 32 КЗпП України вбачається, що зміна істотних умов праці може бути визнана законною тільки в тому випадку, якщо буде доведена наявність змін в організації виробництва і праці. Указаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 04 липня 2012 року № 6-59цс12 і відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковим для всіх судів України.

Доводи касаційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції (ст. 335 ЦПК України).

Ураховуючи викладене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити судові рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу комунальної медичної установи "Міська стоматологічна поліклініка" відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 30 вересня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Чернівецької області від 24 грудня 2015 року залишити без змін.