розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" до ОСОБА_2, ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа - орган опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради, про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення апеляційного суду Одеської області від 22 грудня 2015 року,

У січні 2014 року публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" (далі - ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит") звернулося до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що відповідно до умов кредитного договору від 01 лютого 2007 року ОСОБА_6, яка в подальшому змінила прізвище та ім'я на ОСОБА_2, отримала кредитні кошти у розмірі 85 тис. доларів США. На забезпечення виконання зобов'язань за цим договором сторони того ж дня уклали договір іпотеки, предметом якого є квартира АДРЕСА_1. Крім того, 01 лютого 2007 року між банком та ОСОБА_7, ОСОБА_8 було укладено договори поруки. Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 06 квітня 2011 року стягнуто солідарно з ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 заборгованість за вказаним кредитним договором у розмірі 837 341 грн. 26 коп.

Враховуючи те, що боржники не виконали вказане судове рішення та не погасили існуючу заборгованість, яка станом на 01 вересня 2013 року складає 2 463 747 грн. 17 коп., позивач просив звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: квартиру АДРЕСА_1 шляхом визнання права власності на зазначене майно за ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", а також виселити з цієї квартири ОСОБА_3 та малолітніх дітей: ОСОБА_4, ОСОБА_5

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 20 березня 2015 року позов ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" задоволено частково. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 01 лютого 2007 року, яка станом на 01 вересня 2013 року складає 2 463 747 грн. 17 коп., звернуто стягнення на предмети іпотеки, а саме: квартиру АДРЕСА_1 шляхом застосування процедури продажу встановленого ст. 41 Закону України "Про іпотеку", а саме шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження" (606-14) за початковою ціною, визначеною на підставі оцінки майна, що буде проведена незалежним суб'єктом оціночної діяльності на стадії виконавчого провадження. Розподілено судові витрати. В іншій частині позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 22 грудня 2015 року рішення районного суду скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" задоволено. Звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: квартиру АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_6, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 01 лютого 2007 року, укладеним між ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та ОСОБА_6, у розмірі 2 463 747 грн. 17 коп. шляхом визнання за ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" права власності на предмет іпотеки, за ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності (незалежним експертом) на момент проведення державної реєстрації права власності. Виселено із вказаної квартири ОСОБА_3, та малолітніх дітей - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2. Розподілено судові витрати.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення апеляційного суду, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й залишити рішення суду першої інстанції в силі.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що рішення апеляційного суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Скасовуючи рішення районного суду та задовольняючи позов, апеляційний суд на підставі поданих сторонами доказів, які належним чином оцінені (ст. 212 ЦПК України), дійшов до правильного висновку про те, що ОСОБА_2 як позичальник і іпотекодавець порушила умови кредитного договору, допустила заборгованість, розмір якої визначено згідно умов договору та закону. Зважаючи на умови п. 4.4 іпотечного договору та положення ст. 37 Закону України "Про іпотеку", суд звернув стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за іпотекодержателем права власності. При цьому були вказані складові кредитної заборгованості та початкова ціна предмета іпотеки. Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові № 6-124цс13 від 11 грудня 2013 року, яка відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України.

Звернувши стягнення на предмет іпотеки та встановивши, що спірна квартира набута за кредитні кошти, апеляційний суд у відповідності до ст. 40 Закону України "Про іпотеку", ст. 109 ЖК УРСР виселив відповідачів із цієї квартири.

Доводи касаційної скарги про те, що банк не повідомив про виселення безпідставні, оскільки вказане повідомлення надсилається у випадку позасудового врегулювання спору. Судовий спір і пов'язані з ним процесуальні дії самі по собі є попередженням про можливість виселення. Указаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 09 вересня 2015 року № 6-455цс15 і відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковим для всіх судів України.

Інші доводи касаційної скарги законність судових рішень не спростовую.

Ураховуючи викладене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити рішення апеляційного суду без змін.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,