Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Ткачука О.С.,

суддів: Кафідової О.В.,

Колодійчука В.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації до ОСОБА_2, третя особа - комунальне підприємство "ЖЕО-103 Голосіївського району", про виселення без надання іншого жилого приміщення за касаційною скаргою Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації на рішення апеляційного суду м. Києва від 14 січня 2016 року,

У листопаді 2014 року Голосіївська районна в м. Києві державна адміністрація звернулася до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що їй був переданий гуртожиток по АДРЕСА_1 та розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 31 січня 2011 року доручено здійснювати управління об'єктами житлово-комунального господарства та контроль за використанням житлового фонду. В подальшому адміністрацією було встановлено факт проживання ОСОБА_2 у кімнаті № 10 зазначеного гуртожитку без достатніх правових підстав. Враховуючи викладене, позивач просив виселити відповідачку із вказаного гуртожитку без надання іншого жилого приміщення та прибрати із зазначеної кімнати її майно.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 28 вересня 2015 року позов Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації задоволено частково. Виселено ОСОБА_2 з кімнати АДРЕСА_2 без надання іншого жилого приміщення. В іншій частині позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 14 січня 2016 року рішення районного суду скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі Голосіївська районна в м. Києві державна адміністрація просить скасувати рішення апеляційного суду, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й залишити рішення суду першої інстанції в силі.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що рішення апеляційного суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Скасовуючи рішення районного суду та відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд обґрунтовано виходив із того, що відповідачка вселилась до гуртожитку не самовільно, а на підставі договору оренди житлового приміщення, тому не може бути виселена згідно зі ст. 116 ЖК УРСР. Між сторонами виникли договірні правовідносини і після закінчення строку дії договору відповідачка продовжує проживати у гуртожитку, тому вимоги до неї можуть заявлятися лише згідно ЦК України (435-15) .

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд України у постанові від 25 лютого 2015 року № 6-231цс14 і відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковим для всіх судів України.

Ураховуючи викладене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити рішення апеляційного суду без змін.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,