розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до сільськогосподарського виробничого кооперативу ім. Фрунзе про розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки за касаційною скаргою сільськогосподарського виробничого кооперативу імені Фрунзе на рішення Золочівського районного суду Харківської області від 20 липня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 18 грудня 2015 року,

У травні 2015 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулись до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 25 лютого 2008 року між їх матір'ю та сільськогосподарським виробничим кооперативом ім. Фрунзе (далі - СВК ім. Фрунзе) було укладено договір оренди земельної ділянки площею 4,8335 га, розташованої на території Писарівської сільської ради Золочівського району Харківської області. За умовами договору зміна власника земельної ділянки є підставою для розірвання цього договору. У 2010 році мати позивачів померла. Прийнявши спадщину та право власності на вказану земельну ділянку у 2014 році, позивачі звернулися до відповідача з вимогою про розірвання договору оренди, проте добровільно розірвати договори відповідач відмовився.

Враховуючи наведене, позивачі просили розірвати договір оренди земельної ділянки від 25 лютого 2008 року, укладений між ОСОБА_4 та СВК ім. Фрунзе, зобов'язати відповідача повернути їм земельну ділянку площею 4,8335 га., розташовану на території Писарівської сільської ради Золочівського району Харківської області.

Рішенням Золочівського районного суду Харківської області від 20 липня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 18 грудня 2015 року, позов задоволено. Розірвано договір оренди земельної ділянки, укладений 25 лютого 2008 року між СВК ім. Фрунзе та ОСОБА_5 Зобов'язано СВК ім. Фрунзе повернути ОСОБА_2 та ОСОБА_3 земельну ділянку площею 4,8335 га. що розташована на території Писарівської сільської ради Золочівського району Харківської області. Вирішено питання судових витрат.

У касаційній скарзі СВК ім. Фрунзе просить скасувати судові рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, й передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким обгрунтовано погодився апеляційний суд, правильно застосувавши положення Закону України "Про оренду землі" (161-14) , ст. 651 ЗК України та умови договору оренди земельної ділянки (п. п. 63, 38), що був укладений 25 лютого 2008 року, розірвав договір оренди землі, оскільки спадкоємці померлої у травні 2010 року ОСОБА_4 не виявили бажання продовжити дію договору.

Ураховуючи викладене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити судові рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу сільськогосподарського виробничого кооперативу імені Фрунзе відхилити.

Рішення Золочівського районного суду Харківської області від 20 липня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 18 грудня 2015 року залишити без змін.