розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк", треті особи: Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області, ОСОБА_7, про захист прав споживачів, визнання кредитного договору недійсним, припинення дії, що порушує право, та стягнення збитків, за касаційною скаргою представника ОСОБА_6 - ОСОБА_8 - на рішення апеляційного суду Вінницької області від 19 жовтня 2015 року,

У квітні 2015 року ОСОБА_6 звернулася до суду із указаним позовом, мотивуючи вимоги тим, що 24 жовтня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством "Банк Універсальний" (далі - ВАТ "Банк Універсальний") правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Універсал Банк" (далі - ПАТ "Універсал Банк"), та нею було укладено кредитний договір № 037-2900/756-0344, за яким ВАТ "Банк Універсальний" зобов'язався надати їй кредитні кошти в сумі 396 383 швейцарських франків, зі строком повернення у повному обсязі до 10 жовтня 2023 року та сплатою процентів у розмірі відповідно до умов договору.

На забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_6 за кредитним договором було укладено договір поруки від 24 жовтня 2007 року № 037-2900/756-0344-Р між ВАТ "Банк Універсальний" та ОСОБА_7

Рішенням Староміського районного суду м. Вінниці від 19 лютого 2010 року з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 стягнуто на користь ВАТ "Банк Універсальний" 38 532 638 швейцарських франків та відповідно розподілено судові витрати. На підставі зазначеного рішення було видано виконавчий документ та по даний час відбувається примусове стягнення з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в рамках виконавчого провадження № 36682026 зазначеної вище суми.

Позивач зазначає, що при зверненні з позовом до Староміського районного суду м. Вінниці ВАТ "Банк Універсальний" було надано суду підроблений, шляхом заміни першої сторінки примірника, кредитний договір, з викладенням п. 1.1 умови кредитного договору, де процентна ставка за кредитним договором у період з 11 жовтня 2012 року по 10 жовтня 2023 року складає 9,95 % річних, яка відсутня у примірнику кредитного договору, наданого відповідачем ОСОБА_6

Зазначене встановлене рішенням апеляційного суду м. Києва від 24 лютого 2015 року у справі № 22-ц/796/4/2015, яким визнано недійсним п. 1.1 кредитного договору в частині розміру відсоткової ставки за користування кредитом у розмірі 9,95 % річних.

ОСОБА_6 вважає, що розмір процентної ставки за користування кредитом є істотною умовою кредитного договору, а тому й обставиною, що має істотне значення. Введення її в оману при укладанні кредитного договору щодо розміру процентної, ставки за кредитом договором, є підставою для визнання кредитного договору недійсним в цілому на підставі ч. 1 ст. 230 ЦК України, як такого, що укладено з введенням її в оману.

На виконання рішення Староміського районного суду м. Вінниці від 19 лютого 2010 року позивачем самостійно перераховано на користь ПАТ "Універсал Банк" грошові кошти у розмірі 49 400 грн.

Крім того, згідно з виконавчим листом від 15 червня 2010 року № 2-91 з неї на користь ПАТ "Універсал Банк" було стягнуто 11 076 грн 35 коп., таким чином, грошові кошти у розмірі 60 476 грн 35 коп., що були стягнуті з неї та були самостійно перераховані нею на користь ПАТ "Універсал Банк", є збитками ОСОБА_6, які, на її думку, підлягають відшкодуванню у подвійному розмірі банком на підставі ст. 230 ЦК України у розмірі 120 952 грн 70 коп.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 02 вересня 2015 року позов задоволено повністю.

Визнано кредитний договір № 037-2900/756-0344 від 24.10.2007 року укладений між Відкритим акціонерним товариством "Банк Універсальний" та ОСОБА_6 недійсним.

Визнано виконавчий лист № 2-91 від 15.06.2010 року, виданий Староміським районним судом м. Вінниці таким, що не підлягає виконанню.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" на користь ОСОБА_6 понесені збитки у розмірі 120 952,70 грн.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" на користь держави судовий збір в розмірі 1 209,52 грн.

Рішенням апеляційного суду Вінницької області від 19 жовтня 2015 року рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 02 вересня 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_6 відмовлено.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_6 - ОСОБА_8 - просить скасувати рішення апеляційного суду Вінницької області від 19 жовтня 2015 року, рішення суду першої інстанції залишити в силі, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню на таких підставах.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що, як було установлено рішенням апеляційного суду м. Києва від 24 лютого 2015 року у справі № 2605/16533/12 за позовом ОСОБА_6 до ПАТ "Універсал Банк" про визнання правочину недійсним, умови, викладені в п. 1.1 оригіналу кредитного договору наданого ОСОБА_6, щодо розміру відсоткової ставки за користування кредитом відрізняються від умов п. 1.1, зазначених в копії кредитного договору, наданого банком.

На виконання виконавчого листа від 15 червня 2010 року № 2-91 з ОСОБА_6 на користь ПАТ "Універсал Банк" стягнуто 11 076,35 грн, а на виконання рішення Староміського районного суду м. Вінниці від 19 лютого 2010 року у справі № 2-91/10, ОСОБА_6 було самостійно перераховано на користь ПАТ "Універсал Банк" грошові кошти у розмірі 49 400,00 грн.

Твердження представника відповідача про те, що до обставин визнання недійсним правочину слід застосувати наслідки спливу позовної давності в порядку ст. 267 ЦК України, так як відповідно до рішення Староміського районного суду м. Вінниці від 28 вересня 2010 року позивач обізнана щодо підняття відсоткової ставки, оскільки строк дії зазначеного кредитного договору визначено до 10 жовтня 2023 року, суд першої інстанції вважав безпідставними.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позову, виходив з того, що ОСОБА_6 ще у 2010 році під час розгляду справи та ухвалення рішення Староміського районного суду м. Вінниці від 28 вересня 2010 року була обізнана стосовно підняття відсоткової ставки, яка мала підніматись починаючи з 11 жовтня 2012 року.

Також колегія суддів апеляційного суду взяла до уваги, що спірний кредитний договір був розірваний 09 жовтня 2010 року згідно з рішенням суду, а тому не має підстав вважати даний договір чинним до 10 жовтня 2023 року, а позов - поданим, в межах дії даного договору.

Позивач ОСОБА_6, укладаючи 24 жовтня 2007 року кредитний договір, перебувала у трудових відносинах із відповідачем, працюючи на посаді директора Вінницької філії ВАТ "Банк Універсальний". Згодом працювала на посаді виконуючого обов'язки керівника, а згодом і на посаді заступника керівника Вінницького регіонального управління Подільського міжрегіонального управління Департаменту мережі відділень ВАТ "Універсал Банк". Спірний договір було укладено у м. Вінниці у приміщенні Вінницької філії ВАТ "Універсал Банк", а тому не встановлено за допомогою кого чи чого відповідач впливав на позивача ОСОБА_6 у момент укладання договору, вводячи її в оману.

Крім того, рішенням апеляційного суду м. Києва від 24 лютого 2015 року не були встановлені обставини підробки примірника кредитного договору та не була встановлена особа, яка його підробила, а тому доводи позовної заяви про встановлені обставини обману з боку відповідача ґрунтуються не на вимогах Закону, а переважно на припущеннях.

Також апеляційний суд дійшов висновку, що розриваючи у 2010 році кредитний договір, для ОСОБА_6 не настали та не могли настати наслідки підняття процентної ставки з 11 жовтня 2012 року, у зв'язку із достроковим розірванням кредитного договору, а також жодної шкоди позивачу ОСОБА_6 відповідачем ПАТ "Універсал Банк" завдано не було.

Крім цього, судом першої інстанції не враховано, що спосіб захисту, який обрала позивач, не відповідає вимогам ст. 16 ЦК України, оскільки порушене право особи, яка визнала даний правочин дійсним для себе, виконувала його, і даний правочин був розірваний у судовому порядку, не може бути захищено у спосіб визнання такого правочину недійсним, якщо такий правочин було розірвано майже п'ять років потому.

Проте з висновком апеляційного суду повністю погодитись не можна.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до статей 303, 304 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судами попередніх інстанцій установлено, що 24 жовтня 2007 року між ВАТ "Банк Універсальний" та ОСОБА_6 було укладено кредитний договір № 037-2900/756-0344, відповідно до якого ВАТ "Банк Універсальний" зобов'язувався надати ОСОБА_6 кредитні кошти в сумі 396 383 швейцарських франків зі строком повернення у повному обсязі до 10 жовтня 2023 року та сплатою процентів в розмірі відповідно до умов кредитного договору.

На забезпечення зобов'язань ОСОБА_6 за кредитним договором між ВАТ "Банк Універсальний" та ОСОБА_7 укладено договір поруки від 24 жовтня 2007 року № 037-2900/756-0344-Р.

Рішенням Староміського районного суду м. Вінниці від 19 лютого 2010 року стягнуто з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на користь ВАТ "Банк Універсальний" 38 532 638 швейцарських франків та відповідно розподілено судові витрати.

На підставі зазначеного рішення було видано виконавчий документ та станом на сьогоднішній день відбувається примусове стягнення з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в рамках виконавчого провадження № 36682026.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 24 лютого 2015 року у справі № 2605/16533/12 за позовом ОСОБА_6 до ПАТ "Універсал Банк" про визнання правочину недійсним, визнано п. 1.1 кредитного договору від 24 жовтня 2007 року № 037-2900/756-0344, укладеного між ПАТ "Універсал Банк", який є правонаступником ВАТ "Банк Універсальний", та ОСОБА_6, недійсним в частині розміру відсоткової ставки за користування кредитом (базової процентної ставки) - 9,95 % за користування кредитом у період з 11 жовтня 2012 року по 10 жовтня 2023 року включно.

Крім того, вказаним рішенням було встановлено, що для повного та всебічного дослідження доказів у вказаній справі ухвалою апеляційного суду м. Києва від 09 грудня 2014 року було витребувано у ПАТ "Універсал Банк" оригінал кредитного договору від 24 жовтня 2007 року № 037-2900/756-0344, укладеного між ВАТ "Банк Універсальний" та ОСОБА_6 Проте у судовому засіданні представник ПАТ "Універсал Банк" відмовилася надати оригінал вказаного договору для огляду, а тому основним доказом у справі колегія прийняла оригінал кредитного договору від 24 жовтня 2007 року № 037-2900/756-0344, наданий ОСОБА_6

З п. 1.1 вказаного кредитного договору вбачається що банк надав позичальнику грошові кошти в сумі 396 383 швейцарських франків, а позичальник зобов'язався прийняти, належним чином використати та повернути кредит, а також сплатити проценти в розмірі 4,5 % річних в порядку, на умовах та в строки, визначені цим договором. Сторони погодили, що розмір базової процентної ставки може змінюватися згідно з умовами цього договору.

З копії кредитного договору, наданого банком, вбачається, зокрема, що розмір процентної ставки за користування кредитом за цим договором становить: 4,5 % річних за користування кредитом в період з 24 жовтня 2007 року по 10 жовтня 2012 року включно, 9,95 % річних за користування кредитом у період з 11 жовтня 2012 року по 10 жовтня 2023 року включно. При цьому сторони погодили, що розмір базової процентної ставки може змінюватися згідно з умовами цього договору.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Так, відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За положеннями статей 626- 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із частиною третьою статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом (частина перша статті 229 ЦК України).

Апеляційний суд залишив поза увагою доводи позивача щодо відсутності у нього волевиявлення на отримання кредиту зі сплатою більшої процентної ставки, ніж було узгоджено сторонами в момент укладення договору (9,95 % замість 4,5 %), а також про те, що банком набуто грошові кошти позивача у зв'язку з введенням її в оману шляхом підробки примірника кредитного договору, на підставі якого була стягнута заборгованість. Укладаючи спірний договір, позивач помилялася щодо прав та обов'язків, які виникнуть після його укладення між нею і відповідачем.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що під час укладення кредитного договору мало місце вчинення правочину під впливом обману, а також завдання позивачу збитків, які полягають у безпідставному отриманні грошових коштів на виконання кредитного договору та які підлягають стягненню у подвійному розмірі.

Безпідставно скасувавши законне й обґрунтоване рішення суду першої інстанції, апеляційний суд припустився помилки у застосуванні процесуального закону, у зв'язку із чим рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_8 задовольнити.

Рішення апеляційного суду Вінницької області від 19 жовтня 2015 року скасувати, рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 02 вересня 2015 року залишити в силі.