розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за скаргою ОСОБА_4 на неправомірні дії державного виконавця Ленінського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції Саволюк ЯниОлегівни та на винесення постанови про закінчення виконавчого провадження, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 1 лютого 2016 року,

У листопаді 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду зі скаргою, у якій посилався на те, що рішенням Вінницької міського суду Вінницької області від 5 грудня 2013 року, яке набрало законної сили, зобов'язано ОСОБА_6 не чинити йому перешкоди при відновлені (встановленні) твердих меж (паркану) між земельними ділянками будинковолодінь, розташованих по АДРЕСА_1 відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого 28 вересня 2010 року. 19 березня 2014 року рішення передано на примусове виконання.

18 листопада 2015 року заявник, ознайомившись з матеріалами виконавчого провадження, з'ясував, що 2 березня 2015 року державним виконавцем Ленінського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, хоча жодних дій по виконанню судового рішення державним виконавцем не проводилось.

Ураховуючи наведене, просив визнати неправомірними дії державного виконавця Саволюк Я.О. про закінчення виконавчого провадження від 2 березня 2015 року та скасувати постанову.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 30 грудня 2015 року скаргу задоволено.

Визнано неправомірними дії державного виконавця Ленінського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції Саволюк Я.О. про закінчення виконавчого провадження від 2 березня 2015 року, визнано неправомірною та скасовано постанову державного виконавця Ленінського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції Саволюк Я.О. про закінчення виконавчого провадження від 2 березня 2015 року.

Ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 1 лютого 2016 року ухвалу суду першої інстанції скасовано, постановлено нову ухвалу, якою ОСОБА_4 у задоволенні скарги відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати ухвалу апеляційного суду та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та постановляючи нову ухвалу про відмову в задоволенні скарги, апеляційний суд прийшов до правильного висновку, що державний виконавець діяв у межах наданих йому повноважень та у відповідності до вимог Закону України "Про виконавче провадження" (606-14) .

У відповідності до ч. 4 ст. 75 закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець під час виконання рішення про заборону вчиняти певні дії або про утримання від вчинення певних дій доводить до відома боржника резолютивну частину такого рішення, про що складає відповідний акт. Після складення акта виноситься постанова про закінчення виконавчого провадження.

Як убачається зі змісту рішення Вінницької міського суду Вінницької області від 5 грудня 2013 року, яке набрало законної сили та звернуто до примусового виконання, воно містить лише зобов'язання ОСОБА_6 не чинити перешкоди при відновленні (встановленні) твердих меж (паркану) між земельними ділянками будинковолодінь.

Відповідно до акту державного виконавця Ленінського відділу державної виконавчої служби Саволюк Я.О. від 25 лютого 2015 року, остання вийшла за адресою: АДРЕСА_1 та в присутності понятих, стягувача ОСОБА_4 та боржника ОСОБА_6 зачитала резолютивну частину рішення суду щодо усунення ОСОБА_4 перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом зобов'язання ОСОБА_6 не чинити перешкоди при відновленні (встановленні) твердих меж (паркану) між земельними ділянками будинковолодінь, розташованих по АДРЕСА_1, відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого 28 вересня 2010 році.

Оскільки рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 5 грудня 2013 року носить лише зобов'язальний характер, то зачитавши резолютивну частину рішення суду, державний виконавець довів до боржника його зміст, а відтак постановлена в послідуючому постанова про закінчення виконавчого провадження відповідає вимогам закону.

Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Згідно вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 1 лютого 2016 року залишити без змін.