розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання заповіту недійсним за касаційною скаргою ОСОБА_4, поданою його представником ОСОБА_5, на заочне рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 5 лютого 2014 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 5 лютого 2015 року,

У грудні 2012 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом, який згодом уточнила, і остаточно просила визнати недійсним заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хабанцем В.М. 19 червня 2010 року, за яким ОСОБА_7, колишня дружина її сина, заповіла ОСОБА_4 усе своє майно.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що ОСОБА_7 заповіту не складала, про що за життя її повідомляла. Враховуючи зловживання ОСОБА_7 алкогольними напоями і ведення нею аморального способу життя, вважала заповіт, складений на користь сторонньої особи, недійсним. Уточнивши вимоги, вказувала на нікчемність заповіту.

Заочним рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 5 лютого 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 5 лютого 2015 року, позов задоволено.

Визнано недійсним заповіт від 19 червня 2010 року, складений ОСОБА_7 на користь ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хабанцем В.М., зареєстрований у реєстрі за № 197.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

У касаційній скарзі заявник просить скасувати заочне рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 5 лютого 2014 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 5 лютого 2015 року, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, встановивши, що підпис у заповіті, посвідченому 19 червня 2010 року, виконаний не ОСОБА_7, а іншою особою, визнав вказаний заповіт недійсним.

Проте повністю з такими висновками судів попередніх інстанцій погодитись не можна.

Судами встановлено, що ОСОБА_7 - колишня дружина сина позивача.

19 червня 2010 року ОСОБА_7 склала заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хабанцем В.П., яким заповіла усе своє майно ОСОБА_4

Після ОСОБА_7, смерть якої настала ІНФОРМАЦІЯ_1 року, відкрилась спадщина.

У зв'язку з тим, що у спірному заповіті допущено помилку в написанні призвіща спадкодавця, рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 3 червня 2011 року у цивільній справі за заявою ОСОБА_4 встановлено факт належності ОСОБА_7 заповіту, складеного 19 червня 2010 року, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хабанцем В.П. та зареєстровано у реєстрі за № 197.

З висновку експерта № 266 від 24 грудня 2013 року суди попередніх інстанцій встановили, що у спірному заповіті підпис виконаний не ОСОБА_7, а іншою особою; рукописний напис "ОСОБА_7" виконано не ОСОБА_7, а іншою особою; підпис від імені ОСОБА_7 виконаний з наслідуванням підпису ОСОБА_7; рукописний текст від імені ОСОБА_7 виконаний без наслідування її почерку.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ст. 3 ЦПК України).

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч. 1 ст. 11 ЦПК України).

Так, за правилами ст. 1217 ЦК Україниспадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті (ст. 1233 ЦК України).

Згідно з ч. 2 ст. 1257 ЦК України за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідає його волі.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції не встановив, чи є позивач заінтересованою особою у розумінні ст. 1257 ЦК України, адже такими особами можуть розглядатися виключно ті, суб'єктивні спадкові права яких порушені у зв'язку із вчиненням заповіту; Не вказав, які саме її цивільні права чи інтереси порушені.

Судами попередніх інстанцій при вирішенні справи не враховано зміст рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання заповіту недійсним та визнання права на спадкове майно і зроблено передчасний висновок про наявність правових підстав для визнання заповіту недійсним.

Такі порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального справа і неправильне застосування норм матеріального права дають суду касаційної інстанції підстави для виходу за межі доводів касаційної скарги і скасування ухвалених судових рішень з підстав, визначених ст. 338 ЦПК України, з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції для усунення допущених порушень і вирішення справи з урахуванням заявлених підстав позову.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4, подану його представником ОСОБА_5, задовольнити.

Заочне рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 5 лютого 2014 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 5 лютого 2015 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.