Умнової О.В., Висоцької В.С., Фаловської І.М., розглянувши у попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за договором кредиту, за касаційною скаргою ОСОБА_5 в особі представника ОСОБА_6 на заочне рішення Святошинського районного суду м. Києва від 22 серпня 2011 року, ухвалу апеляційного суду м. Києва від 27 січня 2016 року,

У листопаді 2010 року позивач - публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський Акціонерний Банк" (далі ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк", банк) звернувся до суду з позовом, вимоги якого уточнив в ході розгляду справи та просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 15 965,54 грн.

Позов мотивовано тим, що 30 квітня 2008 року між позивачем та ОСОБА_5 був укладений кредитний договір на суму 16 800 грн зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 24% річних, з кінцевим терміном повернення до 29 квітня 2011 року. Відповідач зобов'язувалась здійснювати погашення кредиту відповідно до умов договору, разом з тим, взяті на себе зобов'язання належним чином не виконує, у зв'язку з чим утворилась заборгованість, яка станом на 10 листопада 2010 року складала 17 665,54 грн, і яку в добровільному порядку відповідач не сплачує, тому банк звернувся до суду з позовом про стягнення з неї заборгованості в судовому порядку.

В ході розгляду справи позивач уточнив суму заборгованості, оскільки відповідач здійснила часткову оплату боргу, та визначив її у розмірі 15 965,54 грн, яку і просив стягнути з останньої.

Заочним рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 22 серпня 2011 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 27 січня 2016 року, позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" заборгованість по кредиту у розмірі - 15 965,54 грн, судовий збір у розмірі 176,66 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120,00 грн, а всього стягнуто - 16 262 грн.

Представник відповідача, не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить їх скасувати з направленням справи до місцевого суду на новий розгляд.

Дослідившиматеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з наступного.

Згідност. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд виходив з того, що взяті на себе зобов'язання за кредитним договором ОСОБА_5 не виконала належним чином, у зв'язку з чимстаном на 23 червня 2011 року утворилась заборгованість в сумі 15 965,54 грн, з яких: 11 316,35 грн - заборгованість по кредиту, 42,48 грн - заборгованість по відсотках за користування кредитом, 1848 грн - комісія, 2758,71 грн - плата за пропуск платежів. Вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь банку.

Залишаючи без змін рішення місцевого суду, апеляційний суд погодився з його висновками та, крім іншого, виходив з того, що правові підстави для застосування позовної давності до заявлених вимог відсутні, оскільки строк повернення грошових коштів за кредитним договором, який укладався 30 квітня 2008 року, сторони обумовили до 29 квітня 2011 року, з позовом банк до ОСОБА_5 звернувся 12 листопада 2010 року. Згідно наданого банком розрахунку заборгованості пеня не нараховувалась, а тому доводи відповідача про сплив строку позовної давності є безпідставними.

Вказані висновки судів першої та апеляційної інстанцій відповідають фактичним обставинам справи та узгоджуються з нормами матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що 30квітня 2008 року між ВАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк", правонаступником якого є ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк", та ОСОБА_5 був укладений кредитний договір, відповідно до якого остання отримала грошові кошти в сумі 16 800 грн зі сплатою 24% річних, строком повернення коштів до 29 квітня 2011 року.

Зобов'язання за кредитним договором ОСОБА_5 не виконала належним чином, у зв'язку з чим утворилась заборгованість в сумі 15 965,54 грн, з яких: 11 316,35 грн - заборгованість за кредитом, 42,48 грн - заборгованість за відсотками, 1 848 грн - комісія, 2 758,71 грн - плата за пропуск платежів.

Встановивши вказані обставини, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованих висновків, що вказана заборгованість, відповідно до ст.ст. 525, 526, 530, 1049, 1050, 1054 ЦК України, підлягає стягненню з відповідача на користь банку.

При цьому, переглядаючи заочне рішення суду першої інстанції на предмет законності і обґрунтованості апеляційний суд дослідив питання дотримання банком строку позовної давності, дав належну оцінку доводам позивача щодо пропуску цього строку та дійшов обґрунтованого висновку про їх безпідставність.

Апеляційний суд належним чином перевірив встановлені місцевим судом фактичні обставини справи з урахуванням зібраних доказів та дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для скасування ухваленого ним рішення.

При вирішенні даної справи судами попередніх інстанцій правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для встановлення неправильного застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, не спростовують висновків судів, обґрунтовано викладених в мотивувальних частинах оскаржуваних рішень.

За таких обставин, правові підстави для скасування оскаржуваних рішень відсутні.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Заочне рішення Святошинського районного суду м. Києва від 22 серпня 2011 року, ухвалу апеляційного суду м. Києва від 27 січня 2016 року залишити без змін.