розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа - Червонозаводський відділ державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, про стягнення пені за прострочення сплати аліментів, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Харківської області від 17 лютого 2016 року,

У лютому 2015 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом, який у процесі розгляду справи уточнила, та остаточно просила стягнути з ОСОБА_5 на свою користь неустойку (пеню) у розмірі 1 % від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення у розмірі 246 052 грн 72 коп.

На обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що з червня 1994 року по червень 2010 року вона з відповідачем перебувала у зареєстрованому шлюбі, від якого мають сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає разом з нею.

Позивачка вказувала, що на підставі рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 08 липня 2011 року з ОСОБА_5 стягуються аліменти на сина, проте у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зазначеного рішення суду утворилась заборгованість, яку ОСОБА_4 відповідно до вимог ст. 196 СК України просила стягнути, задовольнивши позовні вимоги.

Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 17 липня 2015 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 пеню за прострочення сплати аліментів на сина ОСОБА_6, за період з травня 2011 року по липень 2015 року в розмірі 246 052 грн 72 коп.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 17 лютого 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 задоволено частково, рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 17 липня 2015 року змінено.

Зменшено суму пені за прострочення сплати аліментів, що підлягає стягненню з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 до 8 394 грн 82 коп.

У іншій частині рішення залишено без змін.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з ч. 1 ст. 196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

Виходячи з правових позицій, викладених у постановах Верховного Суду України від 01 липня 2015 року у справі № 6-94цс15 та від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2696цс15, з урахуванням правової природи пені, яка є дієвим стимулом належного виконання обов'язку, та у зв'язку з тим, що аліменти призначаються та виплачуються (стягуються) щомісячно, за змістом статті 196 СК України пеня нараховується на суму заборгованості за той місяць, в якому не проводилось стягнення аліментів.

При цьому сума заборгованості за аліментами за попередні місяці не додається до заборгованості за наступні місяці, а кількість днів прострочення обчислюється виходячи з того місяця, в якому аліменти не сплачувались.

Тобто неустойка (пеня) за один місяць рахується так: заборгованість за аліментами за місяць помножена на 1 % пені і помножена на кількість днів місяця, в якому виникла заборгованість. Загальна сума неустойки (пені) визначається шляхом додавання нарахованої пені за кожен із прострочених платежів (за кожен місяць).

Суд апеляційної інстанції, змінюючи рішення суду першої інстанції та стягуючи з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 8 394 грн 82 коп., на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України), відповідно до ч. 4 ст. 338 ЦПК України врахував висновки, викладені в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі від 16 грудня 2015 року, дослідивши матеріали виконавчого провадження, правильно встановив характер правовідносин сторін та обрахував розмір неустойки (пені), що підлягає стягненню з відповідача за прострочення сплати аліментів у визначений судом період, виходячи з вимог ст. 196 СК України, та відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2696цс15, яка є обов'язковою для всіх судів України.

Докази та обставини, на які посилається заявник в касаційній скарзі, були предметом дослідження судом апеляційної інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом попередньої інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення, зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновком суду апеляційної інстанції щодо їх оцінки.

На підставі вищевикладеного та керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ