Умнової О.В., Висоцької В.С., Фаловської І.М., розглянувши у попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, неповнолітньої ОСОБА_7, ОСОБА_8, неповнолітнього ОСОБА_9, ОСОБА_10, треті особи: Сумська міська рада, Служба у справах дітей Сумської міської ради, про визнання осіб такими, що втратили право користування житлом та про виселення з квартири; за зустрічним позовом законного представника неповнолітньої ОСОБА_7 - ОСОБА_11 до ОСОБА_4, товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецторг групп", відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції, приватного нотаріуса Сумського міського нотаріального округу Репетун Олени Євгенівни, треті особи: Сумська міська рада, Служба у справах дітей Сумської міської ради, про визнання недійсними прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, визнання недійсним акту державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки, визнання недійсним свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціону), за касаційною скаргою ОСОБА_7 в особі законного представника ОСОБА_11 на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 07 грудня 2015 року, рішення апеляційного суду Сумської області від 08 лютого 2016 року,

У травні 2015 року ОСОБА_13. звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати відповідачів такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1 та виселити їх із зазначеної квартири.

Позов мотивовано тим, що після придбання позивачем у власність вказаної вище квартири припинилось право відповідачів на користування цією квартирою. При цьому, позивач та його родина не має можливості користуватися придбаною квартирою для власного проживання, у зв'язку з тим, що в ній зареєстровані та проживають відповідачі.

ОСОБА_11, як законний представник ОСОБА_7 подала зустрічний позов, в якому просила визнати недійсними прилюдні торги, проведені ТОВ "Укрспецторг групп" 9 вересня 2013 року (протокол №19-0351/13-1 від 9 вересня 2013 року) з реалізації арештованого нерухомого майна, яке належить ОСОБА_5, визнати недійсним акт державного виконавця про реалізацію предмету іпотеки та свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціону).

Зустрічний позов мотивовано тим, що вимоги позивача за первісним позовом порушують право неповнолітньої дитини на житло, а отже, є необхідним захистити її права шляхом визнання недійсними прилюдних торгів, акту державного виконавця про реалізацію предмету іпотеки, свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціону). Під час продажу вищевказаної квартири не було дотримано вимог чинного законодавства України в частині отримання дозволу на такий продаж органу опіки та піклування.

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 7 грудня 2015 року у задоволенні первісного та зустрічного позовів відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Сумської області від 8 лютого 2016 року апеляційну скаргу Апеляційну скаргу законного представника ОСОБА_7 - ОСОБА_11 відхилено. Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено. Рішення місцевого суду в частині позовних вимог ОСОБА_4 скасовано з ухваленням у цій частині нового рішення про задоволення первісного позову. Виселено ОСОБА_5, ОСОБА_6, неповнолітню ОСОБА_7, ОСОБА_8, неповнолітнього ОСОБА_9, ОСОБА_10 з квартири АДРЕСА_1 Рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог зустрічного позову залишено без змін. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

ОСОБА_11, як законний представник ОСОБА_7, не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду із залишенням в силі рішення місцевого суду про відмову у задоволенні первісного позову ОСОБА_4, та скасувати це рішення в частині відмови у задоволенні зустрічного позову з ухваленням у цій частині нового рішення про задоволення заявлених вимог.

Дослідившиматеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з наступного.

Згідност. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відмовляючи у задоволенні первісного позову ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив з того, що на даний час відповідачів не можна визнати такими, що втратили право користування спірною квартирою, оскільки позивачем не зазначено іншого жилого приміщення, в яке суд міг би виселити відповідачів. Крім того, позивач за первісним позовом придбав вказану квартиру з існуючими обтяженнями у виді зареєстрованих та проживаючих у ній відповідачів. Отже, реалізація його права власника може бути обмежена необхідністю захисту конституційного права відповідачів на житло, що встановлено ч. 3 ст. 47 Конституції України, згідно якої ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду. Тобто, рішення суду також має бути постановлене виключно на підставі закону, а не внутрішнього переконання, щодо способів реалізації права власника. Крім того, з посиланням на ст. 13 Конституції України, суд дійшов до висновку, що з даної статті випливає обов'язок власника житла забезпечити права мешканців належної йому квартири на житло у будь - який спосіб, який не суперечить закону, при цьому сам власник не позбавлений можливості зареєструватись та проживати у належній йому квартирі, а також вселити до неї інших осіб з дотриманням умов чинного законодавства.

Відмовляючи ОСОБА_7 в особі законного представника ОСОБА_11 в задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем за зустрічним позовом не доведено порушення прав та охоронюваних законом інтересів неповнолітніх осіб, що мешкають у спірній квартирі. За рішенням суду неповнолітні особи мають за наслідками виселення отримати інше житло. Крім того, в матеріалах справи відсутні докази того, що прилюдні торги з продажу спірної квартири проведені з порушенням вимог законів України "Про іпотеку" (898-15) та "Про виконавче провадження" (606-14) . Щодо посилання позивача у позові на відсутність дозволу органу опіки та піклування на звернення стягнення на нерухоме майно, то дана обставина вже була встановлена рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 12 червня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ТОВ "Укрспецторг групп", ВДВС Сумського МУЮ, третя особи: Служба у справах дітей Сумської міської ради, ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", ОСОБА_6 про визнання прилюдних торгів недійсними, яким було відмовлено у задоволенні позову. Рішення набрало законної сили. Судами всіх трьох інстанцій не встановлено порушень при проведенні прилюдних торгів на виконання рішення суду про звернення стягнення на нерухоме майно. Також судами при розгляді вищевказаної справи досліджувалось питання щодо висновку органу опіки та піклування і щодо прав неповнолітньої особи ОСОБА_7, та не було встановлено порушення її прав.

Скасовуючи рішення місцевого суду в частині відмови у задоволенні первісного позову з ухваленням у цій частині нового рішення про його задоволення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що право члена сім'ї власника будинку (квартири) користуватися цим житлом існує лише за наявності у власника права приватної власності на це майно. Виникнення права членів сім'ї власника будинку (квартири) на користування цим будинком та обсяг цих прав залежить від виникнення у власника будинку права власності на цей будинок, а відтак - припинення права власності особи на будинок припиняє право членів її сім'ї на користування цим будинком. Права членів сім'ї власника будинку на об'єкт власності є похідними від прав самого власника. Передбачаючи право власника житлового будинку (квартири) на відчуження цих об'єктів, закон не передбачив при цьому перехід прав і обов'язків попереднього власника до нового власника в частині збереження права користування житлом (житлового сервітуту) членів сім'ї колишнього власника у випадку зміни власника будинку (квартири) (на відміну від договору найму (оренди) житла - ст.ст. 810, 814 ЦК).

Частина ж 4 ст. 156 ЖК передбачає збереження такого права користування житлом лише для членів сім 'ї, які припинили сімейні відносини з власником будинку, при умові збереження права власності на будинок цього ж власника, тобто при незмінності власника майна.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_4, як власника спірної квартири, про виселення з неї колишнього власника та членів його сім`ї.

Залишаючи без змін рішення місцевого суду в частині відмови у задоволенні зустрічного позову, апеляційний суд виходив з того, що під час відчуження спірної квартири не мали місце порушення прав малолітньої особи - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає в іпотечній квартирі, з посиланням на п. 4.5.9 Інструкції з організації примусового виконання рішень, відповідно до якого у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають неповнолітні, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Вказана норма не регулює правовідносини, що склалися при виконанні рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Вимоги Закону України "Про охорону дитинства" (2402-14) та Закону України "Про основу соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей" (2623-15) , на порушення яких вказує позивач за зустрічним позовом, як на підставу недійсності прилюдних торгів не поширюються на правовідносини, які склались під час примусового виконання рішення суду. Захист прав дітей на користування жилим приміщенням, як визначено вищезазначеними Законами, відбувається на стадії укладання договорів щодо розпорядження майном, яким можуть бути порушені їхні права, а звернення стягнення на майно є процедурою на забезпечення права іпотекодержателя на задоволення своїх вимог у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного кредитного зобов"язання за вже укладеним договором іпотеки, який не визнаний судом недійсним.

Крім того, Закон України "Про охорону дитинства" (2402-14) та Закон України "Про основу соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей" (2623-15) визначає обов'язок отримання відповідного дозволу батьками, які є власниками майна, при добровільному укладенню нимидоговорів відчуження нерухомого майна.

Вказані висновки суду апеляційної інстанції в частині вирішення первісного позову ОСОБА_4, а також висновки цього ж суду і суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення зустрічного позову, відповідають фактичним обставинам справи та узгоджуються з нормами матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Апеляційний суд правильно виходив з того, що ОСОБА_4, як власник спірної квартири, право власності на яку він набув за результатами прилюдних торгів з реалізацій арештованого нерухомого майна (предмету іпотеки), має право ставити питання про виселення з неї колишнього власника та членів його сім`ї, і оскільки відповідачі перешкоджають у реалізації права власності на належне йому майно, позов про виселення підлягає задоволенню.

При цьому, апеляційним судом надана належна оцінка обставинам, встановленим в іншій справі - за позовом ОСОБА_5 до ТОВ "Укрспецторг групп", ВДВС Сумського МУЮ, третя особи: Служба у справах дітей Сумської міської ради. ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", ОСОБА_6 про визнання прилюдних торгів недійсними.

Так, за результатами розгляду вказаної справи рішенням Зарічного районного суду м.Суми від 12 червня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Сумської області від 10 вересня 2014 року, ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 грудня 2014 року, у задоволенні вказаних позовних вимог відмовлено. При розгляді цієї справи судами усіх інстанцій не було встановлено порушень при проведенні прилюдних торгів на виконання рішення суду про звернення стягнення на нерухоме майно. Також судами досліджувалось питання щодо висновку органу опіки та піклування і щодо прав неповнолітньої особи ОСОБА_7, та не було встановлено порушення її прав.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції також дав належну оцінку обставинам, встановленим у вищезазначеній цивільній справі та правильно виходив з того, що позивачем за зустрічним позовом не доведено порушення прав та охоронюваних законом інтересів неповнолітніх осіб, що проживають у зареєстрованій квартирі.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції у цій частині, апеляційний суд правильно виходив з того, що вимоги Закону України "Про охорону дитинства" (2402-14) та Закону України "Про основу соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей" (2623-15) , на порушення яких вказує позивач, як на підставу недійсності прилюдних торгів, не поширюються на правовідносини, які склались під час примусового виконання рішення суду. Захист прав дітей на користування жилим приміщенням, як визначено вищезазначеними Законами, відбувається на стадії укладання договорів щодо розпорядження майном, яким можуть бути порушені їхні права, а звернення стягнення на майно є процедурою на забезпечення права іпотекодержателя на задоволення своїх вимог у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного кредитного зобов"язання за вже укладеним договором іпотеки, який не визнаний судом недійсним.

Апеляційний суд дав належну оцінку законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції. Належним чином перевірив встановлені судом фактичні обставини справи з урахуванням зібраних доказів та дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для його скасування в частині відмови у задоволенні первісного позову з ухваленням у цій частині нового рішення про його задоволення, та залишення без змін судового рішення в частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог.

При вирішенні даної справи судом апеляційної інстанції та місцевим судом у не скасованій частині правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для встановлення неправильного застосування судом апеляційної інстанції та місцевим судом у не скасованій частині норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновків судів, обґрунтовано викладених в мотивувальних частинах оскаржуваних рішень.