Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

Умнової О.В., Висоцької В.С., Колодійчука В.М., розглянувши у попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, Садгірського районного сектору у м. Чернівцях управління Державної міграційної служби в Чернівецькій області, треті особи: Чернівецька міська рада, партнерство з обмеженою відповідальністю "Кінсейл Дівелопмент" про позбавлення права користування житловим приміщенням, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Садгірського районного суду м. Чернівці від 3 липня 2015 року, ухвалу апеляційного суду Чернівецької області від 19 листопада 2015 року,-

У лютому 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом, в якому просила виселити ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 разом з усіма проживаючими з ними особами з належної позивачу житлової площі (кім. НОМЕР_1) в гуртожитку, розташованому за адресою: АДРЕСА_2 - в належну їм на праві приватної власності квартиру АДРЕСА_1; зняти з реєстраційного обліку відповідачів, зареєстрованих в гуртожитку за адресою: АДРЕСА_2.

Позов мотивовано тим, що ОСОБА_4 на праві приватної власності належить виділене в натурі нерухоме майно у вигляді частини гуртожитку у АДРЕСА_2. Відповідач ОСОБА_5, на підставі ордеру, виданого вiдкритим акцiонерним товариством "Чернівецький цукровий завод" проживає у кімнатах НОМЕР_1 вказаного гуртожитку, які в даний час перебувають у власності позивача. Відповідачі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в ордер не включені, а тому не мають правових підстав для зайняття житлової площі у гуртожитку. ОСОБА_5 працював слюсарем-ремонтником, з 1982 по 05 листопада 2003 року на Чернівецькому цукровому заводі. При отриманні ордерів ОСОБА_5 підписав зобов'язання, що при припиненні трудових відносин з Чернівецьким цукровим заводом має звільнити займану площу на протязі 10 діб. Наказом № 30 від 05 листопада 2003 року ОСОБА_5 звільнено з посади слюсаря-ремонтника. Зобов'язання щодо звільнення житлового приміщення останній не виконав. Позивач зазначила, що між відповідачами та ОСОБА_4, у встановленому законом порядку, договір найму жилого приміщення не укладений. Оскільки, відповідачі у добровільному порядку не звільняють належну позивачу житлову площу, звернулася з вищевказаним позовом до суду.

Рішенням Садгірського районного суду м. Чернівці від 3 липня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Чернівецької області від 19 листопада 2015 року, у задоволенні позову відмовлено.

Позивач, не погоджуючись з даними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права просить їх скасувати та передати справу на новий розгляд.

Дослідившиматеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з наступного.

Згідност. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Колегією суддів встановлено та вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Апеляційний суд дав належну оцінку законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції. Належним чином перевірив встановлені судом фактичні обставини справи з урахуванням зібраних доказів та дійшов правильного висновку щодо відсутності правових підстав для його скасування.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 зареєстровано право власності на 1/1 частку виділеного натурі нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2, згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 22043858 від 03 березня 2009 року. Підставою виникнення права власності позивача було рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя б/н від 20 жовтня 2004 року та рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя справа № 2-596/06 від 03 лютого 2006 року. На підставі ордеру № 44 від 12 листопада 1987 року, виданого адміністрацією Чернівецького цукрового заводу, відповідач ОСОБА_5 разом з членами сім'ї вселився у кімнату НОМЕР_1 в гуртожитку по АДРЕСА_2. ВАТ "Чернівецький цукровий завод" на підставі спільного засідання правління та профкому заводу №18 від 19 липня 1996 року працівнику заводуОСОБА_5, було видано ордер НОМЕР_2 на право зайняття кімнати НОМЕР_1 у даному гуртожитку загальною площею 30 мІ.

На підставі ордерів відповідачі були прописані та зареєстровані у спірній будівлі-гуртожитку. В ордерах вказується, що місце в гуртожитку надається на період роботи на ВАТ "Чернівецький цукровий завод". ОСОБА_5 був звільнений 05 листопада 2003 року на підставі п.1 ст. 40 КзПП України за ініціативою власника, у зв'язку зі зміною в організації виробництва і праці внаслідок скорочення чисельності або штату працівників. 16 липня 2009 року було здійснено державну реєстрацію припинення юридичної особи ВАТ "Чернівецький цукровий завод", у зв'язку з визнанням її банкрутом, тобто підприємство, на якому працював відповідач, перестало існувати.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідачі законно та правомірно набули право на житло у вище вказаному гуртожитку, оскільки їх заселення, реєстрація та постійне проживання в гуртожитку здійснювалися в рамках закону, тому, враховуючи положення ст. 125, п.3 ст. 132 ЖК України, суди дійшли правильного висновку про відсутність правових підстав для виселені з гуртожитку відповідача ОСОБА_5 і членів його сім'ї без надання їм іншого житлового приміщення.

При вирішенні даної справи судами першої та апеляційної інстанцій правильно визначений характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

Інші доводи касаційної скарги фактично стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноваження суду касаційної інстанції.

За таких обставин, правові підстави для скасування оскаржуваних рішень відсутні.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, -

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Садгірського районного суду м. Чернівці від 3 липня 2015 року, ухвалу апеляційного суду Чернівецької області від 19 листопада 2015 року залишити без змін.

ухвала оскарженню не підлягає.