розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом Одеської міської ради до ОСОБА_4 про визнання спадщини відумерлою, витребування майна із чужого незаконного володіння та передачу майна у власність територіальної громади, за касаційною скаргою Одеської міської ради на рішення апеляційного суду Одеської області від 27 жовтня 2015 року,

У серпні 2013 року Одеська міська рада звернулась до суду з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 20 березня 2013 року, однак після зміни предмета позову у серпні 2014 року просила:

- визнати відумерлою спадщину, яка відкрилась після смерті ОСОБА_5, що складається з квартири АДРЕСА_1, загальною площею 59,1 кв. м, житловою - 39,8 кв. м;

- витребувати вказану квартиру у власність територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради із незаконного володіння ОСОБА_4 та передати її у власність територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради.

На обґрунтування позовних вимог Одеська міська рада посилалася на те, що у грудні 2011 року помер ОСОБА_5, проте 20 березня 2013 року від його імені з ОСОБА_4 було укладено договір купівлі-продажу спірної квартири, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ланіною В.І. та зареєстрований у реєстрі № 603.

Посилаючись на те, що договір купівлі-продажу було укладено через п'ятнадцять місяців від дня смерті ОСОБА_5, а також з огляду на відсутність у нього спадкоємців Одеська міська рада вважала, що наявні підстави для визнання спадщини відумерлою, у зв'язку із чим просила позов задовольнити.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 04 лютого 2015 року позов задоволено.

Визнано відумерлою спадщину після смерті ОСОБА_5, що складається з квартири АДРЕСА_2, загальною площею 59,1 кв. м, у тому числі житловою - 39,8 кв. м, що належала померлому на праві власності.

Витребувано у власність територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради із незаконного володіння ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_3.

Передано у власність територіальної громади м. Одеси, в особі Одеської міської ради квартиру АДРЕСА_2.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 27 жовтня 2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено, рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 04 лютого 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі Одеська міська рада, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення апеляційного суду скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та заперечення ОСОБА_4 на неї, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що спадщина у вигляді спірної квартири, яка відкрилась після смерті ОСОБА_5, є відумерлою, а ОСОБА_4 не доведено законності договору, укладеного 20 березня 2013 року між ним та ОСОБА_5, у зв'язку із чим суд дійшов висновку, що квартира підлягає витребуванню із незаконного володіння відповідача з передачею її у власність територіальної громади.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення місцевого суду та відмовляючи у задоволенні позову, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. ст. 57, 212 ЦПК України), правильно встановив характер правовідносин сторін у справі та застосував норми матеріального права, які їх регулюють; судом установлено, що після смерті спадкодавця ОСОБА_5 відкрилась спадщина за законом, і оскільки заповіт спадкодавця відсутній, а спадкоємці за законом будь-якої черги спадщину не прийняли, відтак спадкове майно - спірна квартира - переходить в порядку спадкування до територіальної громади в особі Одеської міської ради відповідно до ст. 1277 ЦК України.

Проте, оскільки відповідач за договором купівлі-продажу набув права власності на спірну квартиру, Одеська міська рада як спадкоємець, якому належить спірна квартира з часу відкриття спадщини (ч. 5 ст. 1268 ЦК України), мала підстави для захисту свого права шляхом пред'явлення позову про визнання договору купівлі-продажу недійсним.

Оскільки такі вимоги не пред'являлися, а визнавати спадщину відумерлою за наявності оформленого та неоспореного права власності відповідача на спірну квартиру неможливо відповідно до ст. 1277 ЦК України, суд апеляційної інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог.

Докази та обставини, на які посилається заявник у касаційній скарзі, були предметом дослідження судом апеляційної інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом попередньої інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині оскаржуваного рішення, зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновком суду апеляційної інстанції щодо їх оцінки.

З огляду на вищевикладене та керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ