розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Державного підприємства "Український державний геологорозвідувальний інститут" про стягнення невиплаченої в повному обсязі при звільненні заробітної плати та середнього заробітку за весь час затримки розрахунку, за касаційною скаргою Державного підприємства "Український державний геологорозвідувальний інститут" на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 23 червня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 26 листопада 2015 року,

У жовтні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду із указаним позовом, обґрунтовуючи його тим, що з 2000 року він займав посаду інженера-енергетика Львівського відділення Державного підприємства "Український державний геологорозвідувальний інститут" (далі - ДП "Український державний геологорозвідувальний інститут") та був звільнений із займаної посади 02 липня 2012 року у зв'язку зі скороченням штату та ліквідацією Львівського відділення підприємства.

Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 30 січня 2013 року та додатковим рішенням цього ж суду від 18 квітня 2013 року стягнуто з відповідача на його користь заборгованість із заробітної плати у розмірі 29 493 грн 58 коп.

Зазначав, що він отримав частину вказаної суми, а саме: 29 346 грн, яка була перерахована відповідачем 30 вересня 2014 року.

Звертав увагу на те, що розрахунок, проведений відповідачем, було зроблено на підставі довідок, в яких містились неправдиві відомості щодо нарахованої йому заробітної плати, що вплинуло на правильність розрахунок розміру вихідної допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за весь час затримки виплати заробітної плати з 03 липня 2012 року.

Враховуючи наведене, з урахування уточнень позовних вимог, просив стягнути з відповідача на свою користь різницю між отриманою та нарахованою заробітною платою, вихідною допомогою, компенсацію за невикористану відпустку при звільненні та середнім заробітком за період з 03 липня 2012 року по 30 січня 2013 року у розмірі 2 954 грн 55 коп.; стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за час затримки розрахунку з 31 січня 2013 року по 29 вересня 2014 року у розмірі 37 785 грн 75 коп.; стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток з 30 вересня 2014 року по день ухвалення рішення, з розрахунку 91 грн 05 коп. за один робочий день; зобов'язати відповідача сплатити за кожен місяць обов'язкові податки та збори.

Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 23 червня 2015 року, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 26 листопада 2015 року, позов задоволено частково.

Стягнуто з ДП "Український державний геологорозвідувальний інститут" на користь ОСОБА_3 54 538 грн 95 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 31 січня 2013 року по 23 червня 2015 року, без урахування утримання податків та інших обов'язкових платежів з фізичних осіб.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ДП "Український державний геологорозвідувальний інститут", посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, справу направити на новий розгляд.

Вивчивши матеріали цивільної справи, доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Судами встановлено, що ОСОБА_3 працював на посаді інженера-енергетика відділу технічного і господарського обслуговування Львівського відділення ДП "Український державний геологорозвідувальний інститут" та був звільнений із займаної посади 02 липня 2012 року, у зв'язку зі скороченням штату та ліквідацією структурного підрозділу підприємства.

Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 30 січня 2013 року, додатковим рішенням цього ж суду від 18 квітня 2013 року, які залишені без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 12 червня 2014 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 липня 2015 року, встановлено, що у зв'язку із невиплатою позивачу заробітної плати в належному розмірі в день звільнення, відповідачем порушено вимоги КЗпП України (322-08) , у зв'язку із чимз відповідача на користь позивача стягнуто середній заробіток за період з 03 липня 2012 року по 30 січня 2013 року у розмірі 10 606 грн 08 коп., а також 18 887 грн 50 коп. у рахунок сплати заборгованості з заробітної плати за період з 05 квітня 2011 року по 02 липня 2012 року.

Частково задовольняючи позов та стягуючи з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 31 січня 2013 року по 23 червня 2015 року, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, виходив з того, що рішенням суду, яке набрало законної сили встановлено факт порушення відповідачем вимог законодавства про працю.

При цьому, суд зазначав, що вищевказане рішення Личаківського районного суду м. Львова відповідачем не виконане.

Відповідно до ст. ст. 303, 304 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Справа розглядається в апеляційному суді за правилами, встановленими для розгляду справи судом першої інстанції, з винятками і доповненнями, встановленими законом.

Проте ухвала апеляційного суду зазначеним нормам процесуального права не відповідає.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно із ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

За змістом ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.

За змістом ст. ст. 10, 11, 212 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Згідно зі ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 60 ЦПК України доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях

Під час розгляду даної справи судом допущено однобічність у дослідженні доказів та не перевірено усіх обставин, на які посилалися сторони в обґрунтування своїх вимог і заперечень.

Судами зазначено, що рішення Личаківського районного суду м. Львова від 30 січня 2013 року та додаткове рішення цього ж суду від 18 квітня 2013 року відповідачем не виконано.

При цьому, в матеріалах справи міститься виписка з карткового рахунку ОСОБА_3, з якої вбачається, що 29 вересня 2014 року на рахунок останнього відповідачем було перераховано 29 493 грн 58 коп., про що також зазначав позивач у своїй позовній заяві.

Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 30 січня 2013 року та додаткове рішення цього ж суду від 18 квітня 2013 року було оскаржено відповідачем і набрало законної сили - 12 червня 2014 року.

Визначаючи період, за який з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, суди вищевказаного не врахували та дійшли помилкового висновку про початок цього періоду з 31 січня 2013 року.

Крім того, в основу оскаржуваних рішень судами покладено розрахунок, наданий ОСОБА_3, відповідно до якого середньоденна заробітна плата останнього становить 91 грн 05 коп., разом з тим рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 30 січня 2013 року було встановлено, що одноденна середня заробітна плата позивача за останні два місяця роботи становить 82 грн 86 коп. Вказана обставина не підлягає доказуванню в силу ч. 3 ст. 61 ЦПК України.

У силу наданих чинним ЦПК України (1618-15) повноважень апеляційний суд міг усунути допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального та процесуального права, проте, у порушення вимог ст. 303 ЦПК України на вищезазначене уваги не звернув, та не врахувавши доводів апеляційної скарги, залишив без змін рішення суду першої інстанції.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постановлена у справі ухвала апеляційного суду - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції з підстав, передбачених ч. 3 ст. 338 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ