розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" про стягнення коштів за договором банківського вкладу, за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 18 вересня 2015 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 05 листопада 2015 року,

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ПАТ КБ "ПриватБанк" про стягнення коштів за договором банківського вкладу, посилаючись на те, що відповідач відмовив йому у достроковому поверненні грошових коштів через припинення діяльності ПАТ "ПриватБанк" на території АР Крим у зв'язку з окупацією.

Указуючи на незаконність таких дій відповідача, ОСОБА_3,збільшивши позовні вимоги, просив стягнути з останнього на його користь грошові кошти за договором від 13 листопада 2013 року № SAMDN25000739164799 у розмірі суми вкладу 12 000 доларів США; ненараховані відсотки за користування депозитними коштами з13 березня 2014 року по 10 липня 2014 року - 329,75 доларів США та з 11 липня 2014 року по 05серпня 2015 року - 128,88 доларів США, а всього 458,63 доларів США, пеню за період з 11 липня 2014 року по 05 серпня 2015 року - 5 178,74 доларів США, 3 % річних - 386,63 доларів США, за договором від 13 листопада 2013 року № SAMDN25000739164596 у розмірі суми вкладу - 25 000 грн, ненараховані відсотки за вкладом з 13березня 2014 року по 10 липня 2014 року - 1 454,79 грн та з 11липня 2014 року по 05 серпня 2015 року - 268,49 грн, а всього 1 723,28 грн; пеню за період з 11липня 2014 року по 05 серпня 2015 року -10 789,04 грн, 3 % річних за період з 11липня 2014 року по 05 серпня 2015 року - 805,48 грн; інфляційні втрати за період з 11 липня 2014 року по 05 серпня 2015 року - 14 362,50 грн.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 18 вересня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційногосуду м. Києва від 05 листопада 2015 року, позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_3 кошти за договором банківського вкладу від 13 листопада 2013 року № SAMDN25000739164799 у розмірі 12 845,26 доларів США.

Стягнуто з ПАТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_3 кошти за договором банківського вкладу від 13 листопада 2013 року № SAMDN25000739164596 у розмірі 52 680 грн 30 коп.

У задоволенні решти вимог відмовлено.

Вирішено питання про судовий збір.

У касаційній скарзі ПАТ КБ "ПриватБанк" просить скасувати судові рішення в частині задоволення позовних вимог, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права й неправильним застосуванням норм матеріального права, та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 1058 ЦК України передбачено, що за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). За договором банківського вкладу на вимогу банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника.

Згідно зі ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Відповідно до ст. 1068 ЦК України банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунку. Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Статтею 1074 ЦК України визначено, що обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом.

Частиною 3 ст. 95 ЦК України (435-15) передбачено, що філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

Відповідно до ч. 1 ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Установлено, що 13листопада 2013 року у м. Сімферополь між позивачем та ПАТ КБ "ПриватБанк" було укладенодоговір № SAMDN25000739164596 "Стандарт на 12 мес.", який відповідно до п.п. 2.2.1.3 Умов і правил розміщення депозитних вкладів у Банку, затверджених ПАТ КБ "ПриватБанк", укладений у формі Заяви, за яким сума вкладу становила 11 500 грн строком на 366 місяців,до 13 листопада 2014 року включно, з відкриттям позивачу особистого рахунку НОМЕР_2, на який вклад зараховується з нарахуванням відсотків за ставкою 18 % річних.

У цей же ж день вказаними сторонами був укладений аналогічний договір № SAMDN25000739164799 на суму 11 450 доларів США з відкриттям особистого рахунку НОМЕР_1 строком на 366 місяців, до 13 листопада 2014 року включно, з процентною ставкою 8,5 % річних.

Відповідно до довідки від 08 травня 2014 року№ 8372942, а також виписок від 07 листопада 2014 року за № 19618780, наданих ПАТ КБ "ПриватБанк" позивачу через мережу інтернет, на вказаних рахунках ОСОБА_4 залишок коштів на вкладах становить: за договором № SAMDN25000739164799 - 12 000 доларів США, за договором № SAMDN25000739164596 - 25 000 грн.

03 липня 2014 року позивач звернувся до відповідача з заявою про дострокове розірвання вищевказаних банківських вкладів, внаслідок чого просив повернути належні йому кошти, проте 22 липня 2014 року отримав відповідь про відмову в задоволенні його заяви з підстав припинення діяльності ПАТ КБ "ПриватБанк" на території Автономної Республіки Крим у зв'язку з окупацією.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, враховуючи вказані норми закону, правильно виходив із того, що кошти вносились позивачем як громадянином України, у відділенні банку на території АР Крим, яка станом на час розгляду справи окупована. Договір вкладу був укладений між позивачем та ПАТ КБ "ПриватБанк" як юридичною особою, а тому припинення діяльності філії банку на окупованій території АР Крим не є підставою для відмови у поверненні відповідачем вкладу позивача за його вимогою.

Не можна погодитися із доводами касаційної скарги про те, що за виконання умов договорів банківського вкладу (депозиту), збереження грошей і їх повернення має відповідати автономна некомерційна організація "Фонд захисту вкладників" (далі - АНО "ФЗВ"), оскільки банком Росії було прийнято рішення про припинення з 21 квітня 2014 року діяльності відокремлених підрозділів на території Республіки Крим та міста Севастополя і АНО "ФЗВ" було передано в довірче управління майновий комплекс філії "Кримське РУ ПАТ КБ "ПриватБанк".

Банком не надано доказів про виконання ним своїх зобов'язань за вказаними договорами.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції в межах касаційної скарги перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Обставини справи досліджено повно, зібраним доказам надана оцінка.

Доводи касаційної скарги не спростовують наведеного та встановлених судами на підставі поданих сторонами доказів, яким дана належна оцінка, обставин і зроблених в ухвалених ними рішеннях висновків, у зв'язку з чим підстави для її задоволення відсутні.