Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Мартинюка В.І.

суддів: Іваненко Ю.Г., Ситнік О.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_4, до ОСОБА_5, треті особи: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу КучмійНаталія Валентинівна, ОСОБА_7, ОСОБА_8, про визнання договору купівлі-продажу недійсним, за касаційною скаргою представника ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - ОСОБА_9, на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 4 червня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 3 серпня 2015 року,

У червні 2014 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_4, звернулися до суду із вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що 6 липня 2010 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 було укладено договір купівлі-продажу будинку з надвірними спорудами АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом ДМНО Кучмій Н.В. за реєстровим № 3584.

ОСОБА_1 зазначив, що під час укладення спірного договору відповідач була відсутня у нотаріуса, а у нього самого були відсутні правовстановлюючі документи на будинок, до того ж не були належним чином оформлені документи на земельну ділянку, на якій розташовано будинок із надвірними спорудами. Також під час укладення спірної угоди у будинку з надвірними спорудами розташованому за адресою: АДРЕСА_1, була зареєстрована ОСОБА_3 разом зі своєю малолітньою донькою - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та при посвідченні договору купівлі-продажу нотаріусом не було перевірено наявність дозволу органу опіки та піклування на вчинення даної угоди. Посилаючись на те, що спірний договір не відповідає нормам закону, а саме: ст. 377 ЦК України та 120 ЗК України (2768-14) , при його посвідченні нотаріусом були порушені вимоги інструкції для посвідчення даного виду договорів, позивачі просили визнати недійсним договір купівлі-продажу будинку з надвірними спорудами АДРЕСА_1, укладений 6 липня 2010 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_5, посвідчений приватним нотаріусом ДМНО Кучмій Н.В. за реєстровим № 3584.

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 4 червня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 3 серпня 2015 року, у задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_4, відмовлено.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - ОСОБА_9, просить рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 4 червня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 3 серпня 2015 року скасувати, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права й неправильним застосуванням норм матеріального права, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_4

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що

ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 29 грудня 2005 року, зареєстрованого за № 5498, належав будинок із надвірними спорудами АДРЕСА_1.

6 липня 2010 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 було укладено договір купівлі-продажу вказаного будинку із надвірними спорудами (посвідчений приватним нотаріусом ДМНО за реєстровим № 3584).

Згідно з п. 1.3 договору продаж будинку було здійснено за 592 696 грн.

У п. 1.5 договору було зазначено застереження, щодо приватизації земельної ділянки в подальшому самим покупцем та відсутність кадастрового номеру земельної ділянки було умовою, за якої сторони дійшли згоди, та це впливало на сам договір, оскільки предметом договору був саме житловий будинок та інші споруди та будівлі.

На момент укладення договору ОСОБА_3 із 26 квітня 2010 року була знята з реєстрації за адресою будинку, що підтверджується випискою із домової книги та штампом у паспорті ОСОБА_3 (НОМЕР_1) про зняття з реєстрації. Малолітня донька ОСОБА_3 - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, також зареєстрованою у вказаному вище будинку на час укладання договору не була.

Під час укладання договору ОСОБА_1 та ОСОБА_5 були дотримані усі умови для його посвідчення, при вчиненні нотаріальних дій, нотаріусом були вчинені всі дії, що передбачені чинним законодавством при наданні подібного виду послуг, а також перевірено наявність або відсутність зареєстрованих осіб, у тому числі неповнолітніх дітей.

Про існування спірного договору позивачам було відомо відразу після його підписання - 6 липня 2010 року, однак з позовом вони звернулись у червні 2014 року, тобто з пропуском загального трирічного строку позовної давності і відповідачем було заявлено про застосування строку позовної давності.

Встановивши зазначені обставини, суд дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у зв'язку з відсутністю правових підстав для визнання договору недійсним.

Наведені в касаційній скарзі доводи висновків судів не спростовують.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу представника ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - ОСОБА_9, відхилити.

Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 4 червня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 3 серпня 2015 року залишити без змін.

ухвала оскарженню не підлягає.