Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Парінової І.К., Леванчука А.О., Ступак О.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 23 листопада 2015 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 23 грудня 2015 року,

У серпні 2015 року ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_7, обґрунтовуючи вимоги тим, що вони є власниками квартири АДРЕСА_1. ОСОБА_7 є колишнім чоловіком ОСОБА_8 та батьком ОСОБА_6 З 2004 року у вказаній квартирі відповідач не проживає, участі в утриманні житла та сплаті комунальних послуг не бере, у зв'язку із чим у них виникають проблеми з оплатою комунальних послуг, які нараховуються також на відповідача. Посилаючись на те, що відповідач є колишнім членом сім'ї власника, та понад один рік не проживає у зазначеній квартирі без поважних причин, позивачі просили визнати ОСОБА_7 таким, що втратив право користування житловим приміщенням у квартирі АДРЕСА_1.

Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 23 листопада 2015 року, залишеним без змін ухвалою Харківської області від 23 грудня 2015 року, у позові відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду й ухвалити нове рішення про задоволення позову, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 47 Конституції Україниніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Статтею 405 ЦК України установлено, що члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційної інстанції, дослідивши докази у справі і надавши їм належну оцінку відповідно до ст. ст. 10, 60, 212, 303 ЦПК України, також врахувавши обставини справи, правильно виходив із того, що ОСОБА_7 вселився у спірну квартири як член сім'ї ОСОБА_8, чоловіка, з якою знаходився у зареєстрованому шлюбі з липня 1994 року по липень 2001 року, від якого мають дитину. У спірній квартирі відповідач був зареєстрований за згодою всіх власників. Припинення шлюбних відносин згідно зі ст. ст. 156, 157 ЖК УРСР не є підставою для позбавлення права користування житлом. Установивши, що позивачі перешкоджали ОСОБА_7 користуватися спірним житловим приміщенням, суди дійшли обґрунтованого висновку про відмову у визнанні його таким, що втратив право користування ним.

Згідно з ч. 2 ст. 337 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Доводи касаційної скарги стосуються переоцінки доказів, викладених у оскаржуваних рішеннях,що не належить до компетенції суду касаційної інстанції, висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують та не дають підстав вважати, що при розгляді справи судами допущено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення спору, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 23 листопада 2015 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 23 грудня 2015 року залишити без змін.

ухвала оскарженню не підлягає.