Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Парінової І.К., Маляренка А.В., Ступак О.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на заочне рішення Ірпінського міського суду Київської області від 18 червня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 30 листопада 2015 року,

У лютому 2015 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4, обґрунтовуючи вимоги тим, що 17 січня 2007 року між банком та відповідачем було укладено договір № SАМDN0000011054048, згідно з умовами банк зобов'язався надати ОСОБА_4 кредит у розмірі 44 179 грн терміном до 16 січня 2014 року, а останній - повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та порядку, встановленому кредитним договором. Свої зобов'язання за вказаним договором позивач виконав у повному обсязі, проте відповідач на порушення умов договору свої зобов'язання належним чином не виконує у зв'язку з чим виникла заборгованість, яка станом на 15 грудня 2014 року становить 361 693 грн 53 коп., з яких: 50 349 грн 39 коп. - заборгованість за кредитом; 93 458 грн 20 коп. - заборгованість за відсотками за користування кредитом; 11 618 грн 50 коп. - заборгованість з комісії за користування кредитом; а також 206 267 грн 44 коп. - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за кредитним договором. Посилаючись на викладене, позивач просив стягнути вказану заборгованість на його користь з відповідача.

Заочним рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 18 червня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Київської області від 30 листопада 2015 року, позов задоволено частково. Стягнуто на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" з ОСОБА_4 заборгованість за кредитним договором у розмірі 160 426 грн 09 коп. В іншій частині вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ПАТ "КБ "ПриватБанк" просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду й передати справу на новий розгляд, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

У частині 1 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Встановлений законом розмір неустойки може бути збільшений у договорі (ч. ч. 1, 2 ст. 551 ЦК України).

У разі, якщо розмір неустойки перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення, суд може його зменшити (ч. 3 ст. 551 ЦК України).

Положення ч. 3 ст. 551 ЦК України з урахуванням положень ст. 3 цього Кодексу щодо загальних засад цивільного законодавства та ч. 4 ст. 10 ЦПК України щодо обов'язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків.

Така ж правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 04 листопада 2015 року в справі № 6-1120цс15, яка відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України.

Задовольняючи позов частково, суди першої та апеляційної інстанцій, з висновками якого погодився й суд, дослідивши докази у справі і надавши їм належну оцінку відповідно до ст. ст. 10, 60, 212, 303 ЦПК України, а також урахувавши обставини справи, правильно виходили із того, що ОСОБА_4 належним чином не проводив погашення кредитної заборгованості, що свідчить про його ухилення від виконання зобов'язань за договором, та допустив заборгованість перед банком. Розмір заборгованості судами визначено відповідно до умов договору та закону.

При цьому, встановивши, що розмір пені значно перевищує розмір основного боргового зобов'язання за кредитним договором, та навіть загальний розмір заборгованості з відсотками та комісією, а також те, що стягнення заборгованості у визначеному банком розмірі, в тому числі і пені, будуть порушені права ОСОБА_4, суди обґрунтовано вирішили питання про застосування до спірних правовідносин положення ч. 3 ст. 551 ЦК України та зменшення розміру пені.

Згідно з ч. 2 ст. 337 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Доводи касаційної скарги стосуються переоцінки доказів, викладених у оскаржуваних рішеннях, що не належить до компетенції суду касаційної інстанції, висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують та не дають підстав вважати, що при розгляді справи судами допущено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення спору, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" відхилити.

Заочне рішення Ірпінського міського суду Київської області від 18 червня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 30 листопада 2015 року залишити без змін.

ухвала оскарженню не підлягає.