Маляренка А.В., Демяносова М.В., Парінової І.К., розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа: ОСОБА_6, про поділ спільного майна подружжя, за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 04 вересня 2015 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 24 листопада 2015 року,

У листопаді 2014 року ОСОБА_4 звернулася до суду з даним позовом, зазначивши на його обґрунтування, що між позивачем та відповідачем 25 серпня 2007 року було укладено шлюб, що зареєстрований Відділом РАЦС Святошинського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис № 1167.

Від даного шлюбу у подружжя ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась донька ОСОБА_7.

За період шлюбу подружжям на спільні кошти було придбано спільне майно, а саме:

1) пральна машина вартістю 3 199 грн; 2) телевізор LG вартістю 3 556 грн; 3) нагрівач вартістю 1 936 грн; 4) морозильна камера вартістю 2541 грн; 5) телевізор LG вартістю 2390 грн; 6) ноутбук вартістю 3 872 грн: 7) телевізор вартістю 2 140 грн; 8) DVD плеєр вартістю 895 грн; 9) домашній кінотеатр вартістю 1 131 грн; 10) шафа вартістю 2 185 грн; 11) шафа вартістю 1 205 грн; 12) житлова кімната вартістю 7 236 грн; 13) музичний центр вартістю 384 грн; 14) обігрівач вартістю 512 грн; 15) автомобіль марки Fiat Linea д.н.з. НОМЕР_1, 2013 року випуску вартістю 116 200 грн.

З урахуванням уточнення просила в порядку поділу майна подружжя поділити зазначене майно наступним чином:

Виділити у користування ОСОБА_5 наступне майно:

1) шафу вартістю 2 185 грн; 2) шафу вартістю 1 205 грн; 3) люстру у великій кімнаті в японському стилі придбану у 2011 році, вартістю 800 грн; 4) підставку під квіти, кована, придбана у 2007 році, вартістю 550 грн; 5) сабвуфер, придбаний у 2009 році, вартістю 1 000 грн; 6) підсилювач звуку, придбаний у 2009 році, вартістю 1 000 грн; 7) диван Форсаж, придбаний у 2013 році, вартістю 1 600 грн; 8) кріплення для верхнього багажника автомобіля, придбані у 2013 році, вартістю 2 000 грн; 9) багажник портативний на дах автомобіля, придбаний у 2013 році, вартістю 3500 грн, 10) крісло дитяче в автомобіль, придбане у 2011 році, вартістю 1 000 грн; 11) комплект зимової гуми для автомобіля Fiat Linea д.н.з. НОМЕР_1, придбаний у 2013 році, вартістю 3 000 грн; 12) дитяча стінка Малгося, куплена у 2013 році, вартістю 1500 грн; 13) набір каструль Тефаль 4 штуки, придбаний у 2012 році, вартістю 1 500грн, а всього майна на загальну суму 20 840 грн.

В порядку поділу майна в натурі виділити ОСОБА_4 наступне майно:

1) пральну машину вартістю 3 199 грн; 2) телевізор LG вартістю 3 556 грн; 3) водонагрівач вартістю 1 936 грн; 4) морозильну камеру вартістю 2 541 грн; 5) телевізор LG вартістю 2 390 грн; 6) ноутбук вартістю 3 872 грн; 7) телевізор вартістю 2 140 грн; 8) DVD плеєр вартістю 895 грн; 9) домашній кінотеатр вартістю 1 131 грн; 10) музичний центр вартістю 384 грн; 11) обігрівач вартістю 512 грн: 12) крісло, придбане у 2009 році, вартістю 1 200 грн; 13) велосипед дитячий Барбі, придбаний у 2013 році, вартістю 1 200 грн; 14) санки дитячі, придбані у 2013 році, вартістю 550 грн, 15) самокат дитячий, придбаний у 2013 році, вартістю 650 грн; 16) м'ясорубка Бош, придбана у 2007 році, вартістю 1300 грн; 17) житлову кімнату вартістю 7 236 грн; 18) люстру в дитячій кімнаті, придбану у 2013 році, вартістю 500 грн, а всього майна на загальну суму 35 192 грн.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 грошову компенсацію 1/2 ринкової вартості автомобіля марки Fiat Lineaд.н.з. НОМЕР_1, 2013 року випуску, у розмірі 127 587 грн 58 коп.

Вказувала, що оскільки автомобіль та речі в квартирі є речами неподільними, сторонами не досягнуто згоди щодо поділу цього майна в добровільному порядку, виходячи з інтересів їх спільної дитини, яка після розірвання шлюбу буде проживати з позивачем просила поділити майно у судовому порядку, та зважаючи, що відповідачем відчужено спірний автомобіль без її згоди, стягнути з відповідача грошову компенсацію 1/2 ринкової вартості автомобіля.

Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 04 вересня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 24 листопада 2015 року, позов задоволено частково.

Поділено майно подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_5 наступним чином:

Виділено у власність ОСОБА_5 наступне майно:

1) шафу вартістю 2 185 грн; 2) шафу вартістю 1 205 грн;3) меблі у житлову кімнату вартістю 7 236 грн.;4) телевізор LG вартістю 3 556 грн; 5) водонагрівач вартістю 1 936 грн; 6) музичний центр вартістю 384 грн, а всього майна на загальну суму 16 502 грн.

Виділено у власність ОСОБА_4 наступне майно:

1) пральну машину вартістю 3 199 грн; 2) морозильну камеру вартістю 2 541 грн; 3) телевізор LG вартістю 2 390 грн; 4) ноутбук вартістю 3 872 грн; 5) телевізор вартістю 2 140 грн; 6) DVD плеєр вартістю 895 грн; 7) домашній кінотеатр вартістю 1 131 грн; 8) обігрівач вартістю 512 грн, а всього майна на загальну суму 16 680 грн.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 компенсацію VI ринкової вартості автомобіля марки Fiat Linea д.н.з. НОМЕР_1, 2013 року випуску у розмірі 127 587 грн 58 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, обґрунтовуючи свої доводи порушенням судами норм процесуального права та не правильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, дослідивши докази у справі й давши їм належну оцінку в силу вимог ст. 212 ЦПК України, а також, врахувавши обставини справи, дійшов обґрунтованого висновку, що наявні підстави передбачені ст. ст. 60, 63, 69, 70, 71, ч. 2 ст. 183 СК України п.п. 22, 30 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" (v0011700-07) , для поділу спільного майна подружжя.

Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують та зводяться до переоцінки доказів, що не відповідає вимогам ст. 335 ЦПК України, оскільки суд касаційної інстанції позбавлений можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.